75-річчя Сергія Сергійовича Дяченка.

Фантастика – це і є велика 
література. Вона може все, що і реалізм, і ще трішки більше. Навіщо змагатися з документальністю, з інформаційним потоком телебачення, газет, інтернету... Зараз реалізм або «мейнстрім» неможливий і нецікавий без авторського «я» письменника, без його суб'єктивного погляду на світ, без елементів фантастики. Вона дарує парадоксальність, унікальність сприйняття, справді відкриває ширші горизонти. Це чарівний ліхтар, що висвітлює нашу тьмяну повсякденність.»

Сергій Дяченко

   Сергій Сергійович - одна з найяскравіших дійових осіб в царині вітчизняної, і не лише вітчизняної, фантастики. Людина, яку не треба представляли тим, хто цікавиться літературою подібного жанру.

  Народився майбутній письменник 14 квітня 1945 року. У Сергія Дяченка дуже багата й цікава біографія, скільки всього у його житті було: з відзнакою закінчив Київський медичний інститут, працював психіатром, кандидат біологічних наук, закінчив сценарний факультет ВДІКу в Москві, працював у кінематографі, був автором сценаріїв для цілої низки документальних та художніх фільмів (в 1978-му фільм майбутнього фантаста «Генетика і ми» отримав Гран-прі на Всесоюзному кінофестивалі. Дипломною роботою Сергія став сценарій художнього фільму про Миколу Вавілова. Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка 1987 року разом з А. Д. Борсюком (режисером), О. І. Фроловим (оператором) за повнометражний науково-популярний фільм «Зірка Вавилова» Київської кіностудії науково-популярних фільмів.).

А чи знаєте ви, що:

1. Сергій пише у співавторстві з дружиною Мариною. Знамените письменницьке подружжя дебютувало романом-фентезі «Брамник» (1994), що розповідає про чарівника, позбавленого магічної сили. за який отримали премію Єврокону-96.

2. У літераторів майже 20 років був «третій співавтор» - чорний кіт Дюшес, володар персонального посвідчення з фото про членство в Асоціації письменників України. Функції Чорного Дюшесу зараз виконує його тезка рудого кольору.

3. Казки, які розповідались подружжям дочці перед сном, лягли в основу збірки «Повітряні рибки» і серію оповідань «Казки для Стаськи».
4. Марина та Сергій Дяченки – лауреати більшніж 80 літературних нагород у царині фантастики, 2005 року їх було визнано найкращими фантастами Європи.
5. У 2007 році Дяченки ввійшли в «ТОП-100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Кореспондент».
6. На загальноєвропейській конференції фантастів «Євроскон-2008» в Москві їх роман «Vita nostra» був удостоєний Премії як кращий фантастичний роман початку ХХІ сторіччя.
7. У 2011 році їх документальний кінофільм «The will of Victory (A Doc Opera)» про Другу світову війну, створений в співдружності з американськими кінематографістами, був висунутий на здобуття премії «Оскар», а також став лауреатом кінофестивалю 2012 року у Пасадені, США.
8. В кінці нульових років 21 століття Сергій і Марина написали сценарій для фільму «Залюднений острів» режисера Федора Бондарчука, анавесні 2012-го вийшов телевізійний серіал «Біла гвардія» (у 2013 року удостоєна Національної кінопремії «Золотий орел» (російський аналог «Оскару») як найкращий серіал року, у створенні сценарію якого брали участь Дяченки.
9. Твір «Ритуал», що розповідає про кохання дівчини та дракона-перевертня екранізований в 2015 році під назвою «Он – дракон. Фільм увійшов до трійки найкасовіших російських фільмів в міжнародному прокаті в 2016 році.
10. Марина і Сергій Дяченко - творці жанру «м-реалізм», назва якого може розшифровуватись як «мета-реалізм» або як реалізм «магічний»(вони не пояснюють значення цієї літери).

11. Успівавторстві написано понад 25 романів, десятки повістей та оповідань, кількадитячихкнижок. Найвідомішіїхні твори: «Ритуал» (1996), «Бастард» (1996), «Шрам» (1996), «Відьминвік» (1997), «Печера» (1998), «Останній Дон Кіхот» (2000), «Варан» (2004), «Ключ відкоролівства» (2005), «Vitanostra» (2007) та інші.