Пропонуємо почитати нашим діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу - про усе, що нас оточує.
Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо!
Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо!
Наталя Карпенко
Мій дім – це мій край на ім’я Україна
В мурахи – мурашник, у сонечка – небо,
У крапельки – хмара, у білки – дупло. Нора чи гніздечко… Та кожному треба, Щоб в рідній домівці затишно було.
Усі в цьому світі тримаються хати,
В якій народився, де гріє любов, Що щедро посіяли батько і мати, Де квітне стежина, якою пішов.
Тому навесні повертається пташка
Із теплого вирію в рідні краї. Тому і ведмідь, і маленька комашка Так ревно боронять кордони свої.
Мій дім – моя міць, оберіг і родина,
Мені наймиліша моя сторона. Мій дім – це мій край на ім’я Україна. Вона в моїм серці назавше одна. |
Наталя Карпенко
РІДНЕ СЛОВО
В моїм серці живе колискова,
Перша стежечка, перший мій крок. Українською – з першого слова, Українською – перший урок. В ріднім слові прадідова сила І гаряча прабабина кров. В нім душа моя, в нім мої крила, Моя віра і світла любов. |
Малюнок Наталі Курій-Максимів.
МАМА
Хто пильнує перші кроки,
Хто щодня дає уроки? Мама! Хто без слів усе побачить, Хто тобі усе пробачить? Мама! Хто тебе завжди чекає, Хто всім серцем обнімає? Мама! Хто приймає все на віру, Тебе любить понад міру? Мама! |
ВИШИВАЛА МАТІНКА
Вишивала матінка
Сину оберіг. Перший подих затінку На сорочку ліг. Ниточка до ниточки, Хрестиком стібок. Гілочка до гілочки, Вишила дубок. Вишивала матінка Донечці квітки. Квітне перша маківка, Квітнуть нагідки. Ниточка до ниточки, Хрестиком стібок. Квіточка до квіточки, Вишила вінок. |
УСМІШКА
Скільки для усмішки треба?
Мало й багато нараз! Сіє хтось світло для тебе, Сіє хтось світло для нас.
Хтось таки – та поділився,
Світло для усмішки треба,Хтось тепле слово сказав. Хтось таки – та поступився, Хтось тобі руку подав… Світло маленьких дрібниць. Світло торкається неба, Світло торкається лиць. |
ОБІЙМИ
Які найдієвіші ліки у світі?
Обійми! Вам скажуть дорослі і діти. Обійми втамують і біль, і образу. Обійми! Це те, що подіє одразу.
Де теплі обійми, там ходять на руки,
Там дідо з бабусею бавлять онуків. Там в доброму гуморі мама і тато. Обійми – це наші надійні крилята. |
МАМИНЕ ДИТЯТКО
Мамине дитятко,
Мамине пташа, Мамине зернятко, Мамина душа.
Сяють оченята,
Квітне мамин цвіт. Тупу ноженята, Тупу-тупу в світ. |
СПРАВЖНІЙ ДРУГ
Справжній друг – це так багато,
Справжній друг – це друге ти. Друга треба шанувати, Як зіницю берегти.
Друг – це той, хто зрозуміє,
Хто відчує, де болить, Хто зарадити зуміє, Хто плече підставить вмить. Друг – це той, хто знає міру, Хто пораду добру дасть, Хто тобі вселяє віру, Не позаздрить, не продасть.
Друг – це той, хто все пробачить,
Хто з тобою, попри все. Друг – це той, хто серцем бачить, Той, хто усмішку несе. |
ТВІЙ ПОГЛЯД...
Знов до мене очі ставиш,
Думаєш, боюся? Відчуваю, що насвариш… Що не так? Я вчуся! Я твій погляд серцем чую, Ну ж бо, усміхнися! Дай у щічку поцілую, Тільки не гнівися! |
ІГРАШКА
Що розважає і донечку, й сина?
Іграшка! Скаже вам кожна дитина. Іграшка – радість, що бавить і вчить, Іграшка поруч – уже й не болить.
Іграшка стільки можливостей має,
Іграшка стільки світів відкриває. Іграшку дати свою не шкодуй, Лагодь, піклуйся, як друга шануй.
Іграшку можна собі змайструвати,
Іграшці можна про все розказати. Друг засмутився, то друга потіш, Гратися разом завжди веселіш. |
МІЙ КОНИК
Коник мій – велосипед –
Мчить по колу і вперед, Мчить під гору… Дзінь-дзілінь! Розійдіться! Їде кінь! Я кручу, кручу, кручу… Я на конику лечу! В нього є молодший брат Непосида-самокат. Він гасає, як мітла, Без педалей та сідла. Він гасає і… повзе, Він під гору не везе! |
Ані дня без фізкультури
Ані дня без фізкультури,
Знаю різні вправи, Що корисні для фігури, Добрі для постави.
Біг, ходьба, стрибки, підскоки,
Ноги, як пружина. Руки навхрест, руки в боки, Руки на коліна…
Присідання, повороти,
Рухи вліво, вправо. Раз і два… – спортивні ноти, Вгору, долу, прямо.
Фізкультура – це розвага
Й праця над собою. Це здоров’я і наснага… Друзі, хто зі мною. |
ПРО МОЮ БАБУСЮ
Дівчинка, панночка, пані…
Вже хто як хоче віта. Весни у хусточки вбрані, Весни рахують літа.
Вже так по-різному звуся…
Бабця? Киш зайве з плеча! Осені я не боюся, Серце шепоче: – Дівча!
Кину в куток свої капці,
Скину аж десять хусток. Вже ані сліду від бабці, Дівчинка йде у танок. |
ЗГАСАЄ ДЕНЬ
Тихо згасає день, тихо згасає вечір,Вечір цілунок дня кинув собі на плечі. Місяць сорочку дня в річці пере до ранку, Сонце віночок дня вивісить на світанку. |
Малюнок художника Нікіти Тітова.
----------------------------------------------------------------------
"...Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти."(Наталя Карпенко)
"Ткала зимонька білу сорочку,
Із бурульок плела оторочку.
Снігу білого з хмар натрусила,
У підмайстри мороз запросила."(Наталя Карпенко)
"Пливуть хмарини низько –
Міцні морози близько,
А проти вітру пнуться –
Снігами обернуться."(Наталя Карпенко)
"Сонечко-мама зайчика-сина
Вивела з хати в сонячну днину.
Хлопчик-горобчик, зайчик-стрибайчик
Скік на подвір’я, скік на майданчик.
Сонячний зайчик скаче та скаче…
Йди-но на ручки, сонячна вдаче."(Наталя Карпенко)
"Проросли у сонечка пагінці!
Прилетіли лагідні промінці,
Відшукали річечку під містком,
Пробудили квіточку під листком…
Усміхнувся квітень теплом мені,
Вкрились ластовиннячком білі дні." (Наталя Карпенко)
"Повернулися граки –
Сніг сховався у грядки.
Чути пісню журавля –
Час засіяти поля."(Наталя Карпенко)
"П’є веселка воду –
На стійку негоду,
А як вмить розтане –
Всюди ясно стане."(Наталя Карпенко)
Тепла, чарівна, барвиста добірочка дитячих віршів від української поетеси Наталі Карпенко приваблює як маленьких так і дорослих читачів. Читаймо!
"Зародила горобинка –
До снігів великих взимку.Дуб на жолуді багатий –
Люту зиму будем мати."(Наталя Карпенко)
"Луг за ніч причепурився,
Жовтим цвітом рясно вкрився.
На кульбабки ясноокі
Сіли промені високі."
(Наталя Карпенко)
"Як же райдуга з’явилась,
Звідкіля те сяйво,
Чому в небі проявились
Після зливи барви?.."(Наталя Карпенко)
"Добра́нічки! Сонце заплющило вічка.
Добра́нічки! Зорі погойдує нічка.
Добра́нічки! Місяць стоїть коло хати.
Добра́нічки! Нічка запрошує спати."(Наталя Карпенко)
Чудові, милозвучні поезії Наталі Карпенко так легко читаються і лягають на музику, що композитор Микола Ведмедеря просто не міг не написати музику до тих віршів, що зачепили його душу найбільше. Тож сподіваємося, що ці новостворені пісні радо співатимуть дітки в школах, в гуртках, на святах, деінде.
"А у слові, а у слові
Зріє гілочка любові,
Зріє смуток і надія,
Надимає крила мрія.
А слові, а у слові
Звуки різнокольорові,
Дотик радості й скорботи…
Вдих і видих. Пісня й ноти." (Наталя Карпенко)
"– Е-е-е! Дійшло таки сюди,
Що тепер робити?
– Треба бігти до води,
Треба руки мити!
Повертайтеся назад,
Та тримайтесь хати.
Дослухайтеся порад,
Не панікувати!"(Наталя Карпенко)
"Чи чули ви, як тихо шепче ліс,
Як весело виспівує струмочок?
Чи бачили, як пагін новий зріс
І як квітує поле і садочок?.."(Наталя Карпенко)
"Це не дощ, а справжня хлюща,
Репетує дужче й дужче!
Не кажи, що всім не вгодиш,
Ти – то ллєш, то не приходиш!"(Наталя Карпенко)
"Після подорожі спить
У воді краплинка.
Сниться крихітці блакить
І пухка хмаринка..."(Наталя Карпенко)
"Кішка мишку упіймала,
Бідоласі так сказала:
– Я велика! Ти мала!
Мені шана і хвала!
Вибіг з буди пес кудлатий
І на кішку став гарчати:
– Я великий! Ти мала!
Мені шана і хвала!.."(Наталя Карпенко)
"Все цікаво нашим дітям!
Хто найбільший в цьому світі,
Що високе, що низьке,
Що широке, що вузьке!
Те велике, що – широке,
Товсте, довге і глибоке!.."(Наталя Карпенко)Ці чудові пізнавальні вірші Наталя Карпенко - на порівняння величин: довгий - короткий; великий - малий; глибокий - мілкий.
"Визирну з колиски
Тонкого ріжка,
Набираю блиску
Аж до срібляка.Я чотири тижні
Змінюю свій лик!
Мандри дивовижні,
Й знову молодик!" (Наталя Карпенко)
"В січні день навшпиньки став:
Я росту! Дивіться!
В грудні довго спочивав,
А тепер не спиться.
Буду плечі розправлять
Кожної хвилини." (Наталя Карпенко)
Немає коментарів:
Дописати коментар