Страницы

середа, 1 липня 2020 р.

Хорлупівська бібліотека філія представляє народознавчу веселку «ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ»
   Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Усе було так, як повинно бути в місяці липні.
   Ото тільки сам липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве, небо чисте, безхмарне, а липень хмурився.
   «І чого мене так назвали? — думав він.— Незрозуміло. Усі брати-місяці правильно звуться. Січень — снігом січе, травень — трави жене, жовтень — лист фарбує. Чому ж мене липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?»
   Побачив пташку й питається:
—  Скажи, будь ласка, як тебе величають?
   Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом — і немає мухи.
—  Мухоловка,— здогадався липень.
   Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте, ніжка струнка, шапинка темно- брунатна.
«Цікаво, — думає липень — може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю».
   Нічого не відповів гриб, під березою сховався.
—  Підберезник — здогадався липень.
   Дивиться він: у тому ж лісі, на низеньких кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив — чорниця визріває.
—  Усіх, усіх як треба звуть,— зітхає липень,— тільки чому мене липнем назвали?
—  Липнеш до всіх, от і назвали,— пробурчав старезний пеньок, що куняв собі на осонні.
—  Он воно що,— обурився липень,— липну до всіх...— І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...
— Липа цвіте? Так, справді, липа цвіте... От воно що,— зрадів липень,— тому мене липнем назвали, що в цей час липа цвіте. 
(За Іриною Прокопенко).

Немає коментарів:

Дописати коментар