середа, 3 червня 2020 р.

Список кораблів»: 7 питань Сергію Жадану та Катерині Косьяненко про спільний артбук

Він пише вірші в літаках, аеропортах, в готелях, у дорозі чи вдома. Вона пише картини в київській майстерні в робочій та серйозній атмосфері. У нього співіснують в одному просторі теперішнє й минуле, сакральне та буденне, очевидне та приховане. У неї творяться сюжети, де є люди, святе, буденне, простір, час, війна, любов, самотність, порожнеча. 
За задумом видавництва Meridian Czernowitz вийшов артбук із шістдесяти віршів Сергія Жадана та дев’яти картин Катерини Косьяненко. Поет і художниця поділилися особливостями створення книжки та емоціями, які супроводжували їх за час роботи над нею. 

Сергій Жадан: Це такі фрески, нашарування різних досвідів і голосів

Де, в який час, за яких обставин писалися тексти до книжки «Список кораблів»?

Вони писалися за різних обставин — в літаках, аеропортах, в готелях, у дорозі. Якісь удома. Ця книга — такий собі щоденник, вона певною мірою зафіксувала те, що зі мною відбувалося протягом останніх півтора року.

Найцінніша емоція, яку отримали за час створення книжки:

Пам’ять і подяка тим, хто йшов перед нами. Ця книга, великою мірою, про заступання живих на місце померлих, про безперервність цього потоку, про важливість цієї естафети.

Найяскравіша подія, яка сталася з вами в процесі роботи над книжкою?

Ну, книга не надто радісна й весела, тому й події, які супроводжували її написання, важко міряти за яскравістю. Хоча ось там є цикл «Новий правопис», я його написав позаминулого року на свій день народження. Дуже добре це пам’ятаю — кінець серпня, Швейцарія, гори, і ці тексти.

Якими мотивами пронизана для вас ця книжка?

Мотивами вдячності й уважності.

Що спільного у віршів з картинами, що їх поєднує в книжку?

Їх поєднує, як на мене, співіснування в одному просторі теперішнього й минулого, сакрального та буденного, очевидного та прихованого. Це такі фрески, нашарування різних досвідів і голосів.

Що особливого відчули після завершення роботи над книжкою?

Мені важливо було її віддати в друк. Це справді особлива для мене книга — приватна й дуже болюча, оскільки стосується близьких мені людей.

Що сталося саме завдяки цій книжці?

Нічого не сталося. Життя триває, пишуться нові вірші.

Катерина Косьяненко: Вірші та картини римуються, відбувається діалог вербального та візуального

Де, в який час, за яких обставин писалися картини до книжки «Список кораблів»?

Робота завжди починається з вибору концепції зображення, стилістики, формату, об’єму. Задум та пошук рішення — надзвичайно важливий та відповідальний процес, це «зачаття» картини. Коли всі питання задуму художник для себе вирішив, починається процес фізичного втілення картини, в запланованому розмірі та матеріалі.
Вперше вірші зі збірки я прочитала в кінці літа, а останню роботу цього проєкту закінчила перед початком весни.
Картини намальовані в моїй майстерні в Києві, атмосфера була робоча та серйозна — поезія Сергія була камертоном, який я слухала дуже уважно, намагалася, щоб зображення були співзвучними віршам.

Найцінніша емоція, яку отримали за час створення книжки:

Ейфорія від того, що в картині з’явилося дихання життя мені добре відома, саме це відчуття тримає в цікавості до малювання. В цьому проєкті для мене було багато професійно важливих моментів: багато разів долала шлях від відчаю до радості.

Найяскравіша подія, яка сталася з вами в процесі роботи над книжкою.

Робота була тривалою, систематичною, я щодня їхала до майстерні й працювала, звичайні будні художника.
А от день, коли ми зустрічалися, щоб домовитись про майбутню книжку, я запам’ятала добре: світанок я зустріла за кермом, в Канівських кручах, сонце було помаранчево-рожевим, поля порожні, чорні, випалені, пил на ґрунтовій дорозі пухкий, бо дощів давно не було. Не знаю, чи можна назвати подією схід сонця серпневого дня?

Якими мотивами пронизана для вас ця книжка?

В хорошій поезії, як в житті, важливе все, найнепомітніша деталь може бути початком великої трагедії, або радості. Я малювала сюжети, де є люди, святе, буденне, простір, час, війна, любов, самотність, порожнеча. Мені здалося, що саме ці образи я побачила в поезії Сергія.

Що спільного у віршів з картинами, що їх поєднує в книжку?

Поет складає незвичайні, надзвичайні образи з усім знайомих, звичних слів. Він створює нову реальність, в якій є простір, час, життя та смерть. Художник теж створює нову реальність, але засобами більш специфічними — лінією, плямою, кольором.
Певне співзвуччя існує: вірші та картини римуються, відбувається діалог вербального та візуального.
А поєднує вірші та картини в книжку сміливість куратора та видавця: Тетяни Швед та Святослава Померанцева.

Що особливого відчули після завершення роботи над книжкою?

Щастя. Від того, що все задумане вдалося втілити якнайкраще. Вдячність усім, з ким працювала в проєкті.

Що сталося саме завдяки цій книжці?

Книжка вийшла зовсім нещодавно. Можливо, найважливіше ще станеться.


вівторок, 2 червня 2020 р.

4 червня в ефірі «Літкур’єру» ви зможете побачитись з Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко). Письменниця проведе першу презентацію нової книги  «Планета Полин», яка щойно вийшла друком у видавництві Видавництво "Комора".

У цьому томі зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму.

«Жіночі», «чоловічі» й «колективні», всі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл.

У четвер о 20:30 на сторінці Форум Видавців авторка розповість більше про концепцію та композицію книги, зачитає уривки та відповість на запитання глядачів.
Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році» за сприяння управління культури, національностей та релігій Київської ОДА, до 75 -ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, запрошують на online-зустріч з піснями Другої світової війни «…так згадаймо – заспіваймо!».

У рамках проекту на інтернет-сторінках музею: сайт: http://battle-kyiv.org.ua/, www.facebook.com/groups/948724221876336) розповімо про історію створення пісень тематики Другої світової війни (фронтових, повоєнних, повстанських), нагадаємо як звучали ці пісні, а також ЗАПРОШУЄМО ЗАСПІВАТИ online.

Аудіо чи відео запис пропонуємо надіслати на адресу: bytva_za_kyiv@ukr.net, який буде опубліковано на офіційних сайтах, інтернет-сторінках.

20 червня 2020 року запрошуємо до Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» (с. Нові Петрівці, Вишгородський район) на музичну ретро-зустріч з улюбленими піснями в форматі ВІЛЬНИЙ МІКРОФОН, на якій кожен хто любить та вміє співати, дитина чи дорослий, колектив чи соліст зможе заспівати свою улюблену піню присвячену Другій світовій війні.

У рамках проекту «…так згадаймо – заспіваймо!» вашій увазі музейний заклад представить деякі цікаві історії народження та життя таких пісень як:

«Ой, Дніпро, Дніпро...» (1941 року)
«Клятва» (1942 рік)
«Хусточка червона» (1943 рік)
«Пісня полонянки» (1943 рік)
«Киянка», (1945 рік)
«Темная ночь» (1943 рік)
«Лизавета» (1942 рік)
«Ми из Одессы моряки» (1942 рік)
«Морской ястреб» (1942 рік)
«Каховка» (1935 рік)
«Одессит Мишка» (1941 рік)
Повстанські пісні:
«Лента за лентою» (1945 рік)
«Плине кача …»
«Степом, степом…» (повоєнна пісня.1966 рік)
«А льон цвіте» (повоєнна пісня. 1971 рік)
We’ll Meet Again» («Ми ще обов’язково зустрінемось»).
Bella Ciao (1943-1945) (укр. — «Прощай, красуне»).

«Так згадаймо – заспіваймо!»