Свято Валентина

 14 лютого, день Святого Валентина — покровителя всіх закоханих. Це хвилююче свято прийшло до нас із Заходу, де щороку його відзначають. Різні перекази, легенди стверджу¬ють, що Святий Валентин — не вигаданий. У Давньому Римі цим іменем був названий один священик. Жив він у III ст. н. е., у роки царювання Клавдія II. Як відомо, цей імператор про¬славився своєю жорстокістю, деспотизмом. Клавдій II заборонив одружуватися воїнам, бо, мовляв, вони тоді не так пильно не¬стимуть службу. 

Рим. III століття нашої ери. Імператор мріє створити найсильнішу армію в світі. «Справжній чоловік має бути справ¬жнім воїном, а не сидіти біля жіночої спідниці, — заявляє він. І оскільки воїн має бути завжди в поході, далеко від дому, то ніщо не повинно зв'язувати його з домівкою. Я забороняю воїнам моїх легіонів одружуватися». Священик Валентин, нез важаючи на заборону та небезпеку, таємно одружував закоханих. 

 Усе закінчилося сумно. Валентина кинули до в'язниці. Тюремний наглядач зрозумів, що у камері знемагає освічена, душевно багата людина. Він ставився до Валентина із співчуттям, і, як міг, полегшував його муки. У цього наглядача тюрми була донька Джулія — надзвичайної краси дівчина, але вона була сліпою. Невдовзі священик Валентин став учителем доньки наглядача. Він навчав її арифметики, ботаніки, географії, відкрив перед нею світ, якого вона ніколи не бачила. 

Валентин закохався у цю надзвичайно розумну ді¬вчину і Джулія відповіла йому взаємністю. 
Якось Джулія запитала у Валентина, чи Бог справді чує щиру, гарячу молитву, чи проявЛяє своє милосердя до бідних і стражденних, до тих, хто вірить у нього. 
— Так,— відповів Валентин. 
Вони взялися за руки, впали на коліна і почали гаряче мо¬литися, щоб Бог послав Джулії зір. Раптом у тюремну камеру увірвалося яскраве світло. 
— О, Валентине, я бачу!— вигукнула Джулія. 
— Я бачу!!! 
Їхній радості не було меж. 
 Але Валентина 14 лютого 269 року стратили. Його не змогло врятувати навіть палке кохання прекрасної Джулії. 
Усю ніч перед стратою з 13 на 14 лютого він писав коханій листи. «Твій Валентин»,— такими були останні слова в них, виведені його рукою. 

 Згодом, у 469 році, священика зарахували до лику святих. Відтоді Валентина вважають єдиним святим — покрови¬телем всіх закоханих. З того часу минуло майже дві тисячі ро¬ків. Та слова кохання живуть і досі. Весь світ у день 14 лютого зізнається у коханні. Закохані надсилають одне одному ніжні та трепетні листи, які називаються «валентинками». 

                     13 лютого для старшокласників був проведений тематичний вечір " Таємниця любові" 

         Ведучі Вовк Мар'яна та Сосницький Денис знайомлять присутніх з історією свята

                                                            Моє кохання – радості політ,

                                                                  Срібнозіркове, місячнодоріжне…
                                                                  Зупинить вітер і розтопить лід
                                                                  В нім мій вогонь, а ще ромашки ніжність.

Кохати — нові землі відкривати,
Нюанси свіжі і відтінки нові.
Кохати — це щомиті дивуватись,
Це — задихатись з подиву — любові.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Тобі любов свою дарую
Ти душу мені розкрий свою
Її наповню я любов'ю
Ти знаєш я тебе люблю

Люблю я свою родину
І неньку мою Україну.
Люблю я степів простори,
І море люблю, і гори.
Люблю я людей і мову,
Прекрасну, як світ, чудову.
Люблю я пісні веселі
І пахощі хліба в оселі.
Люблю я чудові квіти,
Люблю, як сміються діти.
Люблю я свою родину
І неньку, мою Україну.

                                                               Фото на згадку.