середа, 8 липня 2020 р.

ТОП-5 КНИГ ЦЬОГО ЛІТА ВІД ПРАЦІВНИЦІ ЛУЦЬКОЇ КНИГАРНІ КАТЕРИНИ РУБАН

Катерина Рубан вже понад п’ять років працює з книгами. Дівчина має дві філологічні освіти та встигла попрацювати два роки у школі, але все ж таки вирішили присвятити своє життя книгам. Вона зараз працює у луцькій книгарні «Є».
Катерина Рубан розповіла для інтернет-видання «Волинь Online», чи часто люди купують книги, які книги потрібно прочитати цього літа та яким книгам надає перевагу: паперовим чи електронним?
Чи часто люди купують книги? Скільки книг за день приблизно продаєте?
Доволі часто, інакше я б не мала роботи. Але книгарня це не тільки місце, де можна купити книжку, це ще й місце, де про неї можна поговорити. Своєрідний культурний простір, дискусійний майданчик, місце зустрічі однодумців. Тому важко говорити про кількість, якщо йдеться про якість. Може бути від 50 до 100.
Переважно, яку літературу купують: українську чи зарубіжну? Які жанри обирають найчастіше?
Купують різну літературу: як українську, так і світову. Важко сказати, чого більше, бо все залежить від смаків читачів, які зайшли в книгарню саме цього дня. Ну і ще, від різноманіття книжок. Але за ті роки, що я працюю в книгарнях, помітила — чим далі, тим менше вони всі вміщаються на поличках. Український книжковий ринок стрімко розвивається.
Які жанри книжок любите ви? Чому?
Я читаю книжки не залежно від жанру, а залежно від змісту. Це скоріше питання зацікавленості та настрою, як і у всіх інших читачів. Подобається жанр художнього репортажу, біографії людей минулого, фентезі, фантастика, історичні романи. Сюди ще можна було б включити класичну літературу, але читала її в університеті, але перечитувати часу ще не було, занадто багато є того, що ще не читала. Простіше сказати, що не подобається — банальність, кліше та помилки в книжках.
Як часто читаєте?
Щодня. Зранку, перед сном, вдень, якщо вдається. Нещодавно мені вже ставили це питання, тому можу сказати так: книжка в день. Одночасно читаю декілька, тому так і виходить.
Які п’ять книжок порадите прочитати цього літа? Чому?
З цим завжди складно, тому що для того, щоб щось радити, потрібно знати смаки того, кому радиш. Але просто назву п’ять книжок, які мені цього літа сподобались.
1. «Амадока» Софії Андруховіч. Тому що це об’ємний роман про пам’ять, ілюзії, травмованість та розгубленість. Він ставить запитання, розповідає історії та не відпускає ще дуже довго. Головна героїня роману викликає різні емоції, як і її чоловік. Як і покоління українських неокласиків. Як і примарне озеро. Книжка глибоко метафорична і дуже візуальна: перед очима буквально проходять картини й картинки, ракурси змінюються, текст триває навіть тоді, коли закінчується.
2. «У дикій глушині» Джона Кракауера. Його нарешті переклали українською! Я просто чекала на це років 15, з того самого моменту, як вперше прочитала. Це книжка, заснована на реальних подіях. Автор — американський мандрівник, альпініст, журналіст, який побував на Евересті та повернувся (хоча з його групи повернулись не всі). І він розповідає нам історію Кріса Мак-Кендлесса, який після навчання, віддавши всі свої гроші на благодійність, втік в мандри, життя на природі та самопізнання. І що з цього вийшло. І чому люди так роблять. І що веде відчайдухів у глушину та на дорогу, божевілля чи саме життя? Чудесна книга.
3. «Кімната снів» Девіда Лінча та Крістін Маккени. Гарна, повна фотографій, приємна на дотик, приємна для ока та приємна для читання біографія Девіда Лінча українською мовою. Якщо ви знаєте, хто такий Девід Лінч, то мені можна далі не продовжувати. Якщо ж ні — саме нагода познайомитись з особистістю цього непересічного митця сучасності.
4. «Все літо наче один день» Рея Бредбері. Це збірка дуже літніх оповідань. Вони настільки добрі, веселі, сумні, іронічні, сентиментальні, теплі, меланхолійні та романтичні, як саме літо. Мені здається, так може тільки Бредбері. Читаючи кожне з них, мандруєш між часами та історіями, ніби дитинство — це світ, з якого не вийти. Світ добра, справедливості та див.
5. «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» Славенки Дракуліч. Це збірка документальних нарисів життя жінок посткомуністичних країн. Вона природно правдива, пронизлива та доречна для українського читача. Це збірка історій жінок, що фарбували волосся однаковою фарбою, бо інакшої не було в магазині. Що застеляли рушниками пральну машинку, ніколи не використовуючи її за призначенням, бо це ознака статусу, а не побутова техніка. Що систематизували пакетики за кольором, склянки за розміром, нічого не викидали. Це історії, які багато в чому пояснюють нам нас. Дуже раджу прочитати.
Чи бували випадки крадіжок з книгарні?
В книгарні, як і в будь-якому магазині, є різні відвідувачі. Тому стоять камери та рамка на вході. Але я схильна довіряти тим, з ким розмовляю про книжки, тому говорити про крадіжки не дуже хочеться. Проте, коли це стається, сподіваюсь, що людина принаймні прочитає те, що винесла. Якими б не були причини.
Яку книгу краще читати: паперову чи електронну? Чому?
Я не можу читати електронні книжки, не запам’ятовую те, що там написано. Але, це залежить від людини, дехто запам’ятовує. Плюс, важливий дотик, запах та колір сторінок. Для мене книжка — це не тільки інформація, це і враження, стан, настрій, який лишає прочитане. Тому, однозначно — паперові.
Володимир КОЗИР
Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com
Теплі родинні історії
О.Поліщук

Двадцята книжка з улюбленої багатьма читачами зі всього світу серії "Теплі історії", загальний наклад якої склав понад 170 000 примірників.

Сім’я… Мудре та надійне старше покоління. Кумедна й допитлива малеча. Наші дорогі мами і татусі, бабусі та дідусі, донечки й синочки. Рідний дім, навіть коли ми далеко від нього, дарує свої тепло та затишок. Усе це та чимало спонук для «своїх», особистих роздумів, спогадів, переживань читач знайде в новій збірці «Теплих історій», присвяченій родині, сім’ї – найближчому, найріднішому, сокровенному духовному й життєвому простору.







У горі та радості: яскраві книги про родину та сімейні стосунки
Є одне слово, у яке ми вкладаємо так багато сенсів. Когось воно зігріває та наповнює серце любов'ю, когось «жалить» безліччю болючих питань та спогадів. Родина. Так, усі ці батьки і діти, бабусі та тітки, брати й племінники. Люди, з якими ми сміємося і плачемо, радіємо і сваримося, а дуже часто і зберігаємо таємниці. Сім'я – невичерпне джерело історій, іноді щасливих і світлих, іноді моторошних та сумних. Сьогодні поговоримо по книги, у яких важливу, а подекуди і головну роль грають родини.
 
Чільна світлина – Ashley Carlton
 
«Мій дідусь був черешнею» Анджели Нанетті 
Почнемо з дитячої історії, що ставить дорослі питання.
 
 
 Тоніно має дідусів і бабусь, одні живуть в місті, а інші – у селі. Міськими розвагами хлопчика не здивуєш, інша справа – забави на природі! Бабуся Теодолінда готує найкращі у світі смаколики, а дідусь Оттавіано садить дерева і розводить птахів. Маленька, але дуже велика серцем сім'я. Їхнє життя мало чим відрізняється від життя інших людей. Повсякденні радощі змінює велике горе, а слідом за ним – нові теплі моменти. 
 
Тоніно розповідає історію своєї родини та у черговий раз нагадує, як важливо цінувати тих, хто поруч. Ця книга викличе посмішку і смуток, тепло у душі й сльозу, а головне – спогади, найсвітліші і найпрекрасніші. «Мій дідусь був вишнею» – історія, близька кожному, як спогад про канікули в селі, бабусині пиріжки і посмішку дідуся…
 
«Вбити пересмішника» Гарпер Лі
Довіра і чесність понад усе.
 
 
Історію подій у маленькому американському містечку розповідає дівчинка – шестирічна Джин Луїза Фінч. На першому плані історії – щасливе дитинство героїні, ігри з братом і другом, на другому, як величезна хмара над дитячою безтурботністю, – судовий процес над темношкірим чоловіком, якого у суді захищає батько Джин. Поки троє дітей фантазують щодо свого загадкового сусіда, батько, чесна й благородна людина, береться за завідомо програшну справу.
 
Виховна історія про маленьку, але чесну сім'ю. Про звичайного чоловіка, батька, який стає зразком моралі; про дітей, що на власні очі спостерігають переломну епоху, коли страшні людські якості поступово відходять у минуле.
 
Коли дива трапляються. 
 
 
Незабаром Різдво, і маленький Фред у приємному передчутті. Як і всі діти, він загадує бажання, мріє про диво і чекає на свято. Але свято Фреда буде не таким, як ми це уявляємо: він має проблеми у школі, грошей в сім'ї ледь вистачить на звичайний обід, і тато не привітає, адже він на війні. А ще перед хлопчиком стоїть серйозне завдання – зізнатися дівчині у своїй симпатії. 
 
Добра і атмосферна історія про мрії, надію і віру. Про родинне тепло та про те, що у будь-якій ситуації знайдеться місце для маленького дива.
 
«Літня книжка» Туве Янссон 
Літо нашого дитинства. 
 
 
Дівчинка Софія проводить літо з батьком і бабусею на острові. Батько постійно зайнятий, але це не біда – прогулянки та розмови з бабусею допомагають насолоджуватися літом. І жодних вам городів, прання і хатніх справ. Софія з бабусею гуляють у лісі, купаються в озерах, будують свою Венецію і проводять час, як дві подружки. Добра і світла історія має свій темний бік: Софія втратила маму і намагається навчитися з цим жити. І бабуся буде завжди поруч, щоб відповісти, допомогти і відволіктися. 
 
«Соловей» Крістін Генни 
За настроєм – протилежна попереднім книгам, але дуже важлива історія, що глибоко зачіпає. 
 
 
1939 рік, Франція. Дві сестри: В’ян – щаслива дружина і мати, яка створює своє затишне сімейне гніздечко, й Ізабель, норовлива і бунтівна дівчина, яка знову збігає з чергової школи. Кожна з них мріє про своє майбутнє, але у війни свої плани... Обставини розділять дівчат, змусивши кожну йти складною дорогою, вести власну битву. 
 
Про материнство, сестринську любов, патріотизм, ненависть, милосердя та співчуття. Про неймовірних жінок, відважних і сильних. Про страшну трагедію людства на прикладі життя однієї родини.
 
«Велика маленька брехня» Ліян Моріарті
А ось тут починаються скелети у шафі...
 
 
Меделін – впевнена у собі, досвідчена жінка, мати трьох дітей. Селеста – красуня, дружина успішного і багатого чоловіка, мати чудових хлопчаків-близнюків. Джейн – молода мати-одиначка, новенька у місті. Що пов’яже долі цих трьох жінок? Які секрети ховає кожна з родин? Книга триматиме у напрузі до останнього рядка, змушуватиме сміятися і плакати, співпереживати та не розуміти. 
 
Твір про те, що може ховатися за зовнішнім лоском. «Велика маленька брехня» говорить про безліч болючих питань сучасного суспільства: життя матері одиначки та домашнє насильство, зради чи стосунки з дітьми-підлітками… Усі ці теми нашаровуються одна на одну як сніговий ком, переплітаються між собою, доки не вибухнуть у кінці. Книга змушує думати та вчитися, як не треба. 
 
«Смажені зелені помідори в кафе"Зупинка"» Фенні Флегг
Наостанок - готуйтеся, буде дуже тепло і затишно.
 
 
1985 рік, Алабама. Домогосподарка Евелін Коуч змушена проводити вільний час у будинку для літніх людей – відвідувати свою свекруху. Там Евелін знайомиться з ще однією мешканкою будинку, і старенька Нінні Тредгуд відразу ж «падає на вухо» Коуч, розповідаючи їй про своє життя у маленькому містечку 20-х років. З ввічливості Евелін уважно слухає історію нової подруги і навіть не помічає, як сімейство Тредгуд і кафе «Зупинка» стають для неї чимось важливим і рідним. 
 
Світла історія про прекрасну родину, де любов і совість важливіші, ніж забобони, стереотипи, колір шкіри і навіть життя. Персонажі зображені настільки реалістично, ніби ти особисто їх знаєш, а роман залишає по собі найтепліші емоції. А ще – рецепт фірмових смажених зелених помідорів ;)