Народний календар

Свят-вечір


Одне з найбільших родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру, - Свят-вечір, що припадає на 6 січня.
Уся родина цього вечора  неодмінно має бути разом , щоб і протягом року пам'ятати про міцність родинних уз. Старі люди кажуть, що та людина, яка проведе Свят-вечір поза сімейним колом, весь вік блукатиме світом, почуватиметься незатишно і одиноко. Важливо також у цей день пробачити усі кривди, що були вам заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою до майбутнього року.
Цього дня в жодному разі не можна бити тварин - це великий гріх. Власне, бити тварин будь-якого дня не треба.
На Свят-вечір родина обов'язково згадує своїх померлих родичів, припрошує їх взяти участь у вечері. Сідаючи за стіл, необхідно подути на стілець, щоб "не придавити мертву душу", яка імовірно, прийняла запрошення на цю святкову вечерю.
Важлива подія цього вечора - діти носять кутю до близьких родичів та хрещених батьків і просто сторонніх людей, яких хочеться привітати зі святом. 

Різдво Христове


Яка ж історія цього свята? Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія - народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає "спасіння").
Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу - 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня - це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.
Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєма прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися  всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип  не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку у невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба і повідомив чабанам, що Бог народився. На  небі засяяла Вифлеємська зірка, орієнтуючись на неї, до печери прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки.
До речі, саме з тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.
Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа - найбільш широко шанований день народження у світі. Люди  різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.
Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачити одне одному образи вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.

Щедрий вечір (свято Меланки)


Щедрий вечір, що  припадає на 13 січня, уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії. За легендою, цієї ночі дівчата-відьми збирають чаклунське зілля "нечуй-вітер". Той, хто його знає, за власним бажанням може стати невидимим і нечутним. Але місця, де таке зілля росте, знають тільки чарівниці.
У цілому ця ніч сповнена магічних дій, спрямованих на розгадування майбутнього, забезпечення родинного добробуту та щастя на весь наступний рік. Народні повір'я стверджують, що цими святковими днями небеса відкриті для людської молитви - можна просити в Бога про найпотаємніше.

День Василя

Це свято Василя Великого, день обрізання Господнього, відзначається 14 січня. Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітного закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду дитині дали ім'я, провіщене ангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії - Ісус.
Василь Великий - архієпископ Кесарій Каппадокійський - народився в 330 році в Кесарії. Василь був читцем у церкві, а потім роздав усе своє майно біднякам й започаткував обитель для ченців. Василь Великий написав збірник правил праведного життя.
Після смерті єпископ а Кесарійського посвятили в сан Василя. Цей святий отець зробив дуже багато для віруючих людей, зокрема допомагав їм не втратити віру, заклинав до терпіння, смирення та мужності.
Пізніше Василь Великий заснував два монастирі - жіночий і чоловічий, у кожному окрузі своєї митрополії утримував богадільні та будинки для прочан. Його життя - справжній зразок для наслідування.

Водохреще


                                   

Це свято відзначається 19 січня. На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні і церковні, це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства.
Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса  розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був  Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді.
До речі, усі біль-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина "оновлюється" для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно  має бути присутня під час освячення храмів, жилих і господарських будівель, а також усіх предметів, що використовується під час богослужіння. Свячена на Водохреще вода має вживатися надще. Вважається, що саме за цієї умови вона має найбільшу силу. До магічних властивостей свяченої води відносять здатність гамувати пристрасті, відганяти від оселі злих духів, дарувати хворому одужання часто навіть від невиліковних хвороб. Деякі священники переконані, що не існує ліків кращих за святу воду.

День Івана Хрестителя

Офіційна церковна назва цього дня, що святкується 20 січня, - Собор Предтечі та хрестителя Господнього.
Предтеча - значить "попередник". Святий Іван, за церковними  переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з'явлення Ісуса Христа. А коли сам Ісус Христос забажав охреститися в нього, то Іван Предтеча виконав закон. Таким чином Спаситель показав приклад святого хрещення, дав людям зрозуміти, що закон Божий слід виконувати.
Друга назва цього свята - Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом, що лежав під образами в домі ще від багатої куті. За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною.
Від цього дня для жінок уже час братися до роботи. До речі, в усі головні зимові свята жінкам і дівчатам не можна ходити по воду - це роблять за них чоловіки й парубки.

Різдвяний день

21 січня, наступний після Івана Хрестителя день, в народі називали Пів-Івана, або Різдвяний день. Крім того, це свято відоме ще як "Виряджання", або "Проганяння свят".
В цей день ще не працювали, бо "Пів-Івана полоще ложки". Адже останній святковий день був повгістю присвячений гостинам. Жінки вже вносили до хати пряльні снасті - "щоб лихий не поплутав пряжі". Старші молодиці, прикрасивши гребені, ходили від хати до хати, оповіщаючи, що сьогодні ввечері будуть "свята проганяти", тобто хбиратися на останні складчини.
Чоловіки в минулому сторіччі брали в'язанки гречаної соломи, яку молотили в пилипівський піст, і розносили їх по сусідах. А зайшовши до хати, гість казав:
- Нате вам ковбаси!
Це означало, що сьогодні мають бути гуртівні "Виряджання свят".
За обрядовим столом виголошували різні тости, примовляння - як годилося, першим робив це господар, а присутні додавали: "Дай Боже!"
Із завершенням різдвяних свят пов'язаний і перший після Водохрещ понеділок, який також називали "Різдвяним" або "Святим". Як правило, в цей день хоч і не піст, не вживали м'ясних страв, але пити горілку дозволялося. З цього приводу жартували: "Святий понеділку, не сварися на мене, що я п'ю горілку".
Святкування супроводжують веселі жарти і співи.

Стрітення



15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений до Єрусалимського храму. Його матері, як і будь-якій жінці, закон церковний забороняв уходити до храму. А вже після того, як необхідний термін вийде, мати повинна принести до храму жертву- дві горлиці та два голубенятка. Коли мати Ісуса Христа прийшла до храму разом із Йосипом і маленьким Ісусом, туди ж навідався праведний старець Симеон. Йому було откровення, що він не помре до тих пір, аж поки не побачить Спасителя. Симеон узяв дитину на руки й благословив її. Там же, у храмі, була того дня й Анна Пророчиця. Вона також дарувала своє благословення Сину Божому.
За народними уявленнями, літо зустрічається з зимою два рази на рік: на день святої Анни (3 грудня) й на день Стрітення. Зиму, стару, сиву й зігнуту, попід руки веде Дід Мороз. Натомість літо-весела вродлива дівчина. У зими одяг подертий, хустка на голові в дірках, торба за плечима порожня, а в літа одяг новий, гарний, квітами мережаний, а в руках-сніп пшениці.
Цього дня господарі ворожать на майбутній урожай, виставляючи на ніч тарілку із зерном за поріг. Якщо зранку зерно вкрите росою, значить, урожай буде добрий, а якщо роси немає, значить, поганий.
За старих часів прийнято було в цей день святити воду в церкві, а також свічки. Ці свічки вважалися оберегом від грози-їх запалювали саме під час грому й грози для захисту людей і тварин. Саме тому ще одна назва свята-Громиця. По поверненні з церкви після освячення свічок запалювали їх, вважаючи, що це допоможе уникнути весняних повенів і суворих морозів. Посвячену воду найкраще набирати в невикористовуваний новий посуд. Ця вода, за народними уявленнями, має надзвичайну магічну силу, вона є цілющою, у першу чергу від пристріту. Не тільки людей можна лікувати цією водою, але й худобу, птицю, бджіл.
Посвячену на Стрітення свічку давали небіжчику в руки під час читання відхідної молитви.

День святого Власа 

День святого Власа відзначаємо 24 лютого. За легендою, святий Влас жив у IV столітті, опікувався простими людьми й дикими звірами. А християнська церква "підігнала" цей день до церковного дня вшанування мученика Власія. Перекази про нього не є поширеними.
Святий Влас - покровитель худоби. Цього дня треба окропити худобу свяченою водою та обкурити ладаном. За старих часів господарі служили молебен прямо у своєму дворі, носили до стайні образ святого Власа, щоб худоба була здорова та плідна.
Колись в цей день молодиці пили горілку в корчмі, а потім, повернувшись додому, жартома били чоловіків дошками для прядіння льону - вважалося, що від цього худоба буде слухнянішою. Узагалі, кожної п'ятниці лютого не можна прясти, шити й запрягати худобу, оскільки ці дії загрожують господарям хвороброю та неврожаєм. 

Обретіння - на птахах ворожіння


9 березня церква вшановує свято на честь першого і другого віднайдення (обретіння) голови Івана Предтечі. У народі цей день називають Обрітенієм.
Народ каже, що цього дня чоловік до дружини обертається, а птахи з вирію повертаються. Першою пташкою, яка сповіщає нам про прихід весни, є жаворонок, саме про нього складено найбільше весняних пісень - величань.
О цій порі прилітають і граки, беруться до влаштування гнізд на високих деревах. Слідом за граками повертаються додому дикі гуси. Уже коли дикі качки з вирію повертаються й ріки від льоду звільняються, незаміжні дівчата викликають із очерета птаха - гоголя, ворожать - замовляють на тепло й особисте щастя:
Випливи, випливи, гоголю,
Винеси літо із собою,
Винеси, пане, літечко,
Зеленеє житечко.
Ворожіння вважається вдалим, якщо у відповідь на замовлення гоголь таки випливає з очерету. Це означає, шо цього року на дівчину чекає весілля або просто літо пройде дуже приємно й весело.
Господар дому, побачивши лелеку вперше, простягає до нього хліб і припрошує пригощатися "на врожай". Для молодої дівчини побачити лелеку вперше весною в польоті - дуже добрий знак, що віщує їй веселе літо. Якщо ж побачить вона, що лелека стоїть або ходить, значить, не дуже вдалим буде її дівування цього літа.
Щоб "запросити" птахів на свою хату, люди кладуть на дах або на міцне дерево біля хати старе дерев'яне колесо. Тоді птахи здогадаються, що тут на них чекають, тут їм раді, і починають вити гніздо. І вже в цей час їх краще зайвий раз не турбувати, оскільки вони ще не звикли до присутності людей і тому дуже сторожкі.

День преподобного Касіяна

Цей день відзначають раз на чотири роки, 13 березня, оскільки за старим стилем день преподобного Касіяна припадає на 29 лютого.
За народним віруванням, у Касіянів день не можна виходити до сходу сонця з дому, оскільки якщо Касіян подивиться, то людина може захворіти і навіть померти.
Сердитий Касіян часто зображується у фольклорних творах із довгими віями та бровами, зі злими очима, що несуть загибель білому світу.
Існує легенда, що виправдовує Касіяна. За нею преподобний Касіян опікується тим, щоб чорти не мали часу будувати плани зі згубною для людей метою. Щоб "відволікати увагу" чорта, святий весь час б'є його молотом по голові - не дає отямитися. Лише раз на чотири роки йде святий Касіян помолитися до церкви, щоб попросити в Бога сил для своєї нелегкої "роботи" з нечистою силою. А поки він молиться, чорти мають дещицю дозвілля. Саме тому не можна цього дня виходити з дому до сходу сонця: не від погляду Касіяна гине все живе, а від витівок розлючених чортів, які надолужують усі капості, яким не давав здійснитися протягом цілих чотирьох років преподобний Касіян. 
Ті, хто народились цього дня, вважаються нещасливими: раз Касіян кинув оком - не буде добра з цього дитяти.

Масляна

Колодій, Масниці, Пущення, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Бабське свято, Загальниця, Ніжкові заговіни - свято на честь весняного пробудження природи. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень, коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
Християнська церква додала Масниці у свій календар, проте свято так і не набуло християнського змісту. 

Благовіщення


Це свято, що відзначається 7 квітня, належить до великих дванадесятих християнських свят. Від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі, оскільки вона має відпочити й підготуватися до щорічних господарських робіт, а от уже в день Благовіщення можна починати поратися по хазяйству біля землі- Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю.Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти. А от усе, що в цей день народилося, ростиме дуже погано.
На Благовіщення навіть пташка гніздо не в'є, настільки це велике свято, тому людина працювати цього дня не повинна. Господарі випускають худобу погуляти, щоб і вона в цей день волю та весну відчула. Ті пасічники, яким на теплого Олексу погана погода завадила виставити вулики надвір, на Благовіщення виставляють їх.
Численні магічні дії Благовіщення пов'язані зі світом рослин. Якщо дівчина на порі знайде квітку первоцвіту, значить, їй у цьому році судилося заміж піти. А знайдений в цей день пролісок треба дуже обережно зірвати, у пазусі принести додому й покласти під образами. З давніх часів вважається, що це приносить у дім щастя та злагоду.
Народ радить не проклинати зиму цього дня, оскільки в цьому разі вона може передумати й повернутися.

Вербна неділя

За тиждень до Великодня святкується Вербна неділя. Відповідно
до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке.
Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове зілля, щоб зранку під час святого богослужіння посвятити його. У цей день усі богобоязні люди обов'язково повинні піти до церкви, щоб посвятити вербу. Того, хто проспить процедуру освячення верби, по поверненні з церкви легенько б'ють свяченими гілками: 
Це не я б'ю, а верба б'є,                                                                 
За тиждень - Великдень!
Коли верба вже посвячена священником, діти один перед одним стараються встигнути проковтнути по кілька "котиків". За народними переконаннями, ці свячені "котики" вбережуть горло від болю. Народні знахарі широко використовували свячену вербу під час приготування цілющих настоїв і напоїв як для людей, так і для тварин.
Свяченій вербі приписувалися й інші магічні властивості, зокрема, виганяючи вперше худобу на пасовисько, треба обов'язково її поганяти свяченою вербою, щоб нечиста сила й свійську тварину оминала. 
Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.
Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти такі слова:
Будь великий, як верба!
Будь багатий, як земля!
Будь сильний, як вода!
Після "використання" свячену вербу в кожному разі не можна топтати ногами - це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.

Великдень

Великдень відноситься до тиха свят, дата яких міняється кожного року, визначеної немає. Зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. У перекладі з давньоєврейської мови "пасха"-"проходження повз, позбавлення". Інші назви цього свята: Світле Воскресіння, Христов день. За переконанням православних віруючих, Великдень пов'язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою.
Чому Великдень - це великий день за народними уявленнями? Давні легенди кажуть, що того дня, коли Ісус Христос народився, день був такий довгий і ясний, що дорівнював аж сімом сучасним дням. Ось така одна з народних версій походження назви цього свята.
Під час великодніх свят люди радять дотримуватися основних "запобіжних" засобів, аби все, що робиться в ці дні з членами родини, було цій родині на добро, на щастя, на здоров'я.
Ось кілька порад щодо крашанок і писанок та інших продуктів, посвячених у Великдень:
  • найкращий час для варіння писанок-чистий четвер;
  • викидаючи шкаралупи з-під крашанок, слід перетерти їх на дрібні друзочки, щоб ними не змогла скористатися відьма;
  • шкаралупи з крашанок треба викидати потайки;
  • шкаралупи від крашанки використовувались раніше для лікування пропасниці, зубного болю;
  • свячений хрін допомагає проти нудоти та глистів;
  • свячені пшоно та сіль допомагають від пропасниці;
  • у жодному разі не треба топтати шкаралупи крашанок або писанок-це великий гріх, за який Бог може покарати навіть хворобою.
Уночі перед Великоднем уся родина бере участь у своєрідному ворожінні: треба покласти в посуд, наповнений водою, монетку та крашанку. Той член родини, який прокинеться раніше від усіх інших, і є господа монети й крашанки, є найщасливішим цього свята. Здебільшого такий великодній подарунок отримує дівчина на порі, якщо така є в родині.
На Великдень до церкви збирається така сила людей, що не всі й у церкву можуть увійти. Ті, хто спізнився й тому не помістився в приміщенні, стоять на вулиці перед церквою та слухають святкову службу.
Вітати одне одного - христосуватися - люди починають одразу після великоднього богослужіння. Звичай велить цілуватися, обмінюючись крашанками.
Обряд розговін, що припадає на Великдень,-дуже важливий етап святкування. Уся родина спочатку молиться Богові, щоб наступного року мати щастя святкувати Великдень. Потім усі члени родини сідають до святкового столу і сім'я береться до обіду.
Прийнято в цей день поминати померлих родичів або тих, про кого невідомо зараз нічого. Якщо родина все ще очікує зниклих членів, то слід заховати в сухому теплому місці шматок великодньої паски й три крашанки. Усе це треба прикрити висохлою материнкою, яка є символом вічної надії.
У великодній понеділок люди ходять одне до одного в гості, обмінюються крашанками та пасками, цілуються-христосуються. Ті, хто отримує подарунки, заохочують маленьких візитерів солодощами та дрібними грішми. 
Третій день Великодня - день проводжання свята. Молодіжні громади збиралися на танці, ігри й розваги. Від цього дня починається так звана "вулиця"(своєрідні молодіжні вечорниці на вулиці, просто неба). Триває "вулиця" аж до 14 вересня.

Вознесіння Господнє

Вознесіння Ісуса Христа в Небо завершило земне служіння Сина Божого. Сталося це на сороковий день після Воскресіння Ісуса. Саме свято Вознесіння припадає на четвер шостого тижня після Великодня.
Після свого нового народження Син Божий увійшов до небесного храму Отця - Бога, ставши на землі Спасителем усього людства. Суть свята Вознесіння полягає в піднесенні людської природи (тіла і душі), яка може усвідомити вищий прояв світла завдяки Престолу Всевишнього.
Свідками Вознесіння Христа стали його учні, яких він проводив до Віфанії. Нагодувавши їх хлібом, він благословив своїх учнів і вознісся над ними в небо. Про це диво апостоли розповіли всім людям, повернувшись до Єрусалиму.
Вознесіння Господнє символізує відкритість Неба перед людиною. Це вічний дім для кожного, який відділений від землі гріхами людськими. У цей день найкраще задуматися про добро, красу і віру, які приводять кожну людину до кращого життя.

Зелені свята

Тиждень перед Трійцею - зелений тиждень (інші назви-клечальний, русальний). Зелені свята зазвичай мають такі складові: - три останні дні зеленого тижня;
                - три перші дні троїцького тижня.
Bідповідно до народних вірувань під час Зелених свят прокидаюбться небіжчики. Вважається, що цими днями можна зустріти русалок, які виходять із води.
У четвер, перший день зеленого тижня, незаміжні дівчата завивають вінки із конвалій, василька, чебрецю, полину й інших квітів у полі, у лісі, співаючи відповідних святу пісень. Потім вони ходять від хати до хати з цими вінками на голові.
Або ж так. Дівчата та хлопці парами завивали гілки на березі колом, обнімаючись крізь нього. тоді хлопець зрізав цей "вінок", щоб гілки не розійшлися, а дівчина кидала його в воду, ворожачи на ньому, як у час купальських свят. Учасники обряду ставали кумами - найближчими друзями:
Ой кумочки, да голубочки,
Ми у ліс ідем, ми кумиться йдем!
І покумимося, й поголубимося!
А на дубочку два голубочки:
Вони купляться, обіймаються й пригортаються...
Суботнього ранку, напередодні Трійці, і незаміжні дівчата, й молодиці знову йдуть збирати квіти й зілля, а ввечері цього ж дня уквітчують будівлі, ворота, дерева навколо оселі йгосподарських споруд. Клечанням називають зайві дерева та просто гілки, що зрубані саме в цей день, тому й виникла одна з назв святкового тижня - клечальний тиждень.
Та й у цілому давні словяни вшановували дерева, поклонялися їм, приносили жертви й інші обряди під їхніми вітами. Найбільше шанувався дуб, саме під ним виконувалися найважливіші магічні дійства.
Цей день - русалчин Великдень. Господині роблять жовті крашанки та роздають їх дітлахам. Ніхто не повинен працювати, оскільки русалки можуть розгніватися, що їх не вшановують, і наробити шкоди господарству, наприклад зіпсувати посіви. Щоб задобрити русалок дівчата замішують тісто на свяченій воді, печуть хліб і відносять його на поле-пригощають мавок і русалок. За народними віруваннями, якщо сплести вінок для русалки й залишити його в лісі, то русалка на знак подяки пошле дівчині багатого нареченого.
Загалом русалчині свята тісно повязані з язичницьким ушановуванням води, її очисної, життєдайної сили.
Зелені свята нерозривно повязані з піснями. По-перше , це маївки. Ними супроводжувались усі обряди Зеленої (Клечальної) неділі та пов'язані з нею ігрища молоді. Маївки, як і більшість жанрів календарної обрядовості, є творами усної народної пісенності, де дійство поєднується зі словом, вони не рідко виконуються у формі діалогу.
Не менш цікаві русальні пісні-календарно-обрядова лірика пов'язана із святкуванням Русалій (Русального тижня). За тематикою, мотивами та образністю русальні пісні виявляють зв'язок із жанрами весняної обрядовості, із повірями, легендами, забобонами, а також містять казкові елементи та приказки.

Трійця


На п'ятдесятий день після Великодня, обов'язково в неділю, святкується Трійця. Нагадаємо: свята Трійця - це Бог-отець, Бог-син і Святий Дух.
У день Трійці дівчата зазвичай ворожать на здоров'я та тривалість життя своїх рідних. Ворожіння має відбуватися так: під час розвивання вінків перевіряли, наскільки добре він зберігся. Дівчата загадували під час завивання вінка, на кого він завивається, і тому тепер можна чітко побачити віщування долі. Зів'ялі вінки кидають у воду та слідкують, як вони поводитимутьсяч: якщо потонуть-дуже поганий знак, а якщо попливуть-усе буде на добре.
У Україні існував звичай- у день Трійці, після літургії, йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. На зворотному шляху священик обходив усе село й теж кропив свяченою водою; ті з прихожан, які бажали повного посвячення своїх будівель, виносили до воріт стіл, покривали його скатертиною, а зверху клали хліб-сіль. Таке посвячення домів, криниць і господарських будівель було зв'язане з віруванням селян в існування русалок.

Петрівка

На Петрівку раніше врочисто відзначали поховання язичницького бога Ярила - уособлення сонця. Таким чином народ відтворив результат спостережень за природними явищами: від цього дня - першого дня Петрівки - сонячна енергія іде на спад.
У перший день Петрівки не можна ходити до лісу - це небезпечно, оскільки дикі звірі цього дня надзвичайно активні. Сьогодні відбуваються проводи русалок. Дівчата готують урочистий обід на честь русалок, а потім гуляють полем і лісом із розплетеним волоссям і вінками на голові в супроводі відповідних цьому дню пісень. У деяких регіонах із соломи виготовляють русалку, виносять у поле і там розривають на шматки, розкидають за вітром. Білоруські дівчата вибирають собі живу русалку з-поміж себе. Вона і стає попереду живого дівочого ланцюжка, який із настанням вечора прямує у поле. Там відбуваються танці й ігри.

День Івана Купала



Івана Купала - це день літнього сонцевороту, що тепер сходиться з християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, 24-го червня за старим календарем, а 7-го липня - за новим.
У старих писаних джерелах Купало характеризується як поганський бог земних плодів, якому приносили в жертву хліб - головний плід землі.
За народним звичаєм, цього дня молодь зі співами й жартами прямує до річки, розкладає вогнища й танцює навколо них. Багато таємниць обіцяє розкрити ніч на Івана Купала. Ось які "правила" передбачає це свято.
Від цього дня можна вже купатися в річках і озерах, вода вже достатньо прогрілася. Це свято - одне з найулюбленіших свят молоді. За народними уявленнями, цього дня сонце має особливу життєдайну силу, а після сходу сонця вода набуває чудодійних властивостей, оскільки воно в цій воді викупалося. Тому вважається, що надзвичайно корисно викупатися вночі перед Купалом або рано вранці в річці або навіть у росі - це додає здоров'я та краси. Ця вода, на переконання знахарів, ще й лікує від уроків, змиває біль, невдачі, непорозуміння - весь негатив, який накопичився в людській душі.
Свято припадає на найкоротшу ніч протягом року - з 6 на 7 липня. Спати в цю ніч у жодному разі не можна, тому що відбувається збіговисько - шабаш відьом, чортів, русалок та іншої нечистої сили. Щоб уберегтися від шкідливих витівок нечисті, слід по дому розкласти полин та гілочки осики, які наділяються магічними властивостями. До речі, за народними повірями, будь-яка рослина цієї ночі набуває чарівних якостей, саме тому знахарі збирали в цей період цілющі трави - "святоянське зілля".
Цієї чарівної ночі розпускається вогненна квітка папороті. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знайде старовинний скарб, а той, хто її зірве, почне розуміти мову тварин і птахів.
Багато чого дивного відбувається цієї ночі, зокрема дерева можуть розмовляти одне з одним і навіть ходити. А хто знайде так звану Іванову голову - подвійний житній колос на одному стеблі, той отримує можливіть знайти скарб.

Свято Маковея


                                              

14 серпня всі православні святкують день семи Святих Мучеників Маковеїв, або, як кажуть в народі, "Маковея".
Церква відзначає пам'ять скми мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя Єлеазара, які в 166 році до н.е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.

Це свято прийшло до нас з Візантії. Воно полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою "відвертання хвороб", для очищення міста від злих духів, які за давніми віруваннями приносили епідемії страшних хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі в спеку.
У Київській державі цей звичай перетворився на хресні ходи до річок, водоймищ, озер. Вода освячувалася і після цього в ній купалися, а також купали худобу, щоб вона не хворіла. 
За переказами, цього дня 988 року хрестився князь Володимир.
Під час цього свята при богослужінні відбувається винесення хреста на середину храму і поклоніння йому, а після літургії - хресний хід до води.

Свято Маковея - одне з найпоетичніших і найшанованіших в Україні.
Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.
"Маковійську квітку" переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, волошок, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв'язували червоною стрічкою. Голівки маку в'язали в окремий букет.Кожна квітка  в букеті мала своє призначення. Так, м'ята мала оберігати сім'ю від усякої напасті  й додавати здоров'я; ласкавці - щоб у родині була ласка, злагода та щирість; сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим та милосердним для людей, тварин і рослин.
Після освячення букет квітів та голівки макуц кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся - "щоб не випадало".
Обрядовою їжею цього дня є "шуліки". Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки і заливають медом з розтертим маком. Ця їжа смачна, вона дуже подобається дітям.
Всі чоловіки повинні були з'являтися на це свято в козацькому одязі. 

Свято Маковея у народі мало ще декілька назв: Перший Спас, Спас на воді, Медовий Спас. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці, бо вода на свято Маковея вважалася цілющою.
У Перший Спас починається Успенський піст, він триває два тижні.
У народі кажуть, що перший Спас - це проводи літа. Цього дня починають відлітати ластівки. 



Ластівка весну починає і осінь накликає. 

Яблучний Спас


19 серпня - давнє народне свято - Другий Спас, або Яблучний Спас. Це свято зрілих плодів. Але це свято не тільки врожаю, а й зустріч осені, у народі ще кажуть "перші осени".
Яблуневий Спас має свої традиції і прикмети.
В церковному календарі - це свято отримало назву Преображення Господнього. В цей день святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці.
Раніше до Другого Спаса правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Після церкви родина, звичайно, врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином - "щоб садовина родила".
Триває двоижневий піст - "спасівка", який почався на Маковія. З Маковія починалися також проводи літа. Замовкали птахи - не чути вже соловейка, зозулі. горлиці; починають відлітати ластівки. "Відцвітають рози, падають холодні роси" - вже відчутна прохолода зранку і вночі. Ночі стають темнішими і довшими. В сутінках зорі наче побільшали і поближчали.ю Починається перша сівба озимих.

Перед Яблуневим Спасом селяни косили траву-отаву, завершували викопувати цибулю та часник,. Треба було зіьрати й малину, бо вона втрачає смак.
І якщо "з першого Спасу - холодні роси", то з Другого Спасу в середній смузі України вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: "Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!"
Якщо на Спаса сухий день, то це - передвістя сухої осені, мокрий - мокрої, а ясний - суворої зими.
На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція - відголосок прадавнього культу предків. За народною міфологією, це ттретій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з'являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

Прийшов Спас - бери рукавиці про запас
Спас - усьому час
До Спаса та й рукавиці до паса
Прийшов Спас - пішло літо від нас
Перший Спас час припас, пЕтро і Павел - два прибавив, Ілля-пророк - три приволок
Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста - забере їх нечиста.

Горіховий Спас

Услід за Медовим і Яблучним Спасом іде Горіховий Спас (29 серпня). Це народна назва православного свята перенесення з міста Едесси до Константинополя нерукотворного образу Спасителя.
У народі Третій Спас називають не лише горіховим, а й полотняним, а також хлібним. Після свята Успіння Пресвятої Богородиці закінчувалися жнива, а значить, на Горіховий Спас уже пекли пироги з борошна нового врожаю.
На Горіховий Спас в багатьох містах раніше влаштовували ярмарки, тому ще одна його назва - "Спас на полотні", або Полотняний Спас. Вважалося, що торгівля в цей день буде особливо сприятливою.
Головна страва на Горізовий Спас - святковий коровай із нового хліба. Звичайно, цього дня на столі обов'язково були мед, яблука й горіхи. За народними прикметами, саме до кінця серпня горіхи були вже готові до вживання.
Як і на Маковий Спас, цього дня треба було читстити криниці та освячувати воду, а вода з підземних джерел вважалася цілющою.

Третій Спас запитає у вас: чи жнивували, чи в холодку пролежали.
Пречиста мішок загубила, а Спас ішов - мішок знайшов.
Післяуспіння прийшло - сонце на осінь пішло.  

"Головосіка"

11 вересня є свято Всічення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, як кажуть у народі, Головосіка.
В цей день не варять борщу і це є єдиний день протягом цілого року, коли гріх їсти борщ. Віруючі люди в цей день не беруть у руки ножа, навіть хліб ламають руками. Нічого не можна рубати сокирою і пиляти пилою.
Цього ж дня суворо дотримуються посту. Не можна різати нічого, що нагадує собою голову. "Якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кров".

"Здвиження"

27 вересня за новим стилем є свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, або, як кажуть у народі, "Здвиження".
"На Здвиження земля движиться ближче до зими", а тому від цього часу наступають холодні дні і птахи вилітають до вирію. Вирій, за народною уявою, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птахи і гади, птахи в долинах, а гади на горбах. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: "У неї золотий ключ від тієї країни". До вирію повзуть і гади, а тому в день Здвиження небезпечно ходити в ліс.
На Київщині дітям кажуть, що в день Здвиження гади заповзають у велику яму і там лижуть гадючий камінь. Лякаючи дітей, щоб не ходили до лісу, розповідають таку пригоду. Одна дівчина не послухалася мами й пішла в ліс; там вона впала в гадючу яму, вилізти звідти не могла і так прожила всю зиму до весни. Гадюки смоктали з неї кров, а вона лизала гадючий камінь. На Руфа (4 березня), коли все прокидається від зимового сну, а гадюки вилазять зі своїх ям, вилізла і дівчина: вона була така квола, що ледве дійшла до своєї хати. 

Свята Покрова

14 жовтня за новим стилем є свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як звичайно кажуть, "Покрови", чи "Святої Покрови".
На Запоріжжі була церква святої Покрови і запорізькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.
В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-злото на три части паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали, 
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали - 
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердно Бога благали.
Існує переказ, що після зруйнування Січі Запорізької москалями в році 1775-му козаки, що пішли за Дунай під ласку турецького султана, на еміграцію, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови.
В побуті села Покрова - це був саме сезон на сватання та весілля, а тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися: "Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою".
На поділлі дівчата казали: "Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу - най ся дівкою не мучу!"
Господарі римічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі, то це знак, що зима буде холодна і з великими снігами, а як із півдня, то тепла.
Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в час другої світової війни як збройна сила проти гітлерівської і большевицької окупації, - теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.

День святої П'ятниці

Десятого листопада - день Великомучениці Параскеви, або святої П'ятниці.
В цей день жінки, бувало, не прядуть і не шиють. Існує вірування, що свята П'ятниця з'являється людям у вигляді дуже бідної жінки, її тіло пошпигане голками, понівечене веретенами, порізане ножами та попробиване цвяхами. Це так її понівечили ті люди, котрі вдень святої  П'ятниці працюють.
В році є дванадцять п'ятниць, які були колись в особливій пошані серед жінок: це - п'ятниця перед Благовіщенням, десята після Великодня, перед Зеленими Святами, Успінням, Головосіком, Водохрищем та дві Великопісні.

"Катерини"

День великомучениці Катерини, чи, як звичайно це свято в народі називається, "Катерини", є свято дівочої долі. Напередодні цього свята колись парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. В самий же день свят, сьомого грудня, дічата ворожать і закликають долю.
Ранком, до схід-сонця, дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті дівчина ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до "Меланки" вишня розів'ється і зацвіте - добрий знак, бо й доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту - кепська ознака.
В цьому випадку під "долею" дівчата розуміють шлюб: є цвіт на гілочці - буде весілля, нема - восени доведеться Покрову благати: "Свята мати, Покрівонько, покрий мою голівоньку".

День Андрія Первозванного

День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.
Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в день цього святого мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання " калети ".
З усього циклу осінніх традиційних свят день Андрія Первозванного - найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією.

Варвари

17-го грудня - день Варвари Великомучениці. Народня легенда, записана на Вінничині, каже, що свята Варвара Великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові.
В день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. " Можна тільки вишивати та нитки сукати...". Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: "Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила".
" Варвари" - день повороту на весну. Приповідка каже, що "Варвара вночі урвала, а дня приточила".
На другий день - преподобного Сави, а на третій - Миколая. В народних приповідках говориться: "Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить!"
Всі ці три дні наші селяни колись варили кутю та узвар - "щоб хліб родив та садовина рясніла!"
 

Миколая

Святий Миколай Чудотворець вшановується як захисник  простих людей, покровитель мореплавства, торгівлі та землеробства, опікун бідних і сиріт. До нього звертаються мандрівники.
В Україні-Русі на честь святого Миколая збудовано багато храмів. Відомі його чудотворні ікони. Надзвичайно шанували цього угодника Божого запорозькі козаки.
майже всі християнські народи мають звичай обдаровувати малих дітей у ніч з 18 на 19 грудня. Адже святий Миколай - ще й покровитель та вихователь дітей. Відомо, що подарунки отримують лише чемні дітки. Тому всі намагаються бути ввічливими, слухняними, вчать віршики, пісні й молитви.
Опівночі Чудотворець заходить до кожної оселі разом зі своїми помічниками - Ангелом і маленьким чортиком Антипком. Ангел роздає подарунки чемним дітлахам, Антипко розносить різки непослухам. Усе це складається до торбинки й кладеться разом з печивом - "миколайчиком" дитині біля подушки.





Святкові дні у 2016 році


Отже, новорічні свята позаду, а попереду:  
8 березня, вівторок - Міжнародний жіночий день
1 травня, неділя — Пасха (Великдень)
1, 2 травня, неділя-понеділок - День міжнародної солідарності трудящих
9 травня, понеділок - День Перемоги
19 червня, неділя - Трійця
28 червня, вівторок - День Конституції України
24 серпня, середа - День незалежності України
14 жовтня, п'ятниця - День захисника України

По чотири вихідні дні буде і для привітання жінок (5, 6, 7 8 березня) та святкування Дня Конституції України (25, 26, 27, 28 червня).

Вихідні ж дні 7 березня та 27 червня доведеться відпрацьовувати по суботах 12 березня та 2 липня відповідно.

А от на 1 травня 2016 року (неділя) припадають одразу два свята: День солідарності трудящих та Великдень. Відповідно до статті 67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день збігається з суботою або неділею, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. І хоча на першотравневу неділю припадає одразу два свята, додатковий вихідний буде лише один – 3 травня. Відповідне роз’яснення з цього приводу надало Мінсоцполітики у своєму листі від 20.07.2015 р № 10846/0/14-15/13.




Немає коментарів:

Опублікувати коментар