середа, 24 квітня 2019 р.

День пам'яті Чорнобильської трагедії: "Пам'ять з полиновим присмаком болю".

Чорною плямою стала для нашої України трагедія Чорнобиля. Весна 1986 року була первоцвітом садів. Це пора року, коли сонце пригріває особливо ласкаво, а в повітрі пливуть теплі пахощі, настояні на білому мареві квітучих садів. Пора надій і чекань, пора юності і любові.
       Минатимуть роки, а Чорнобильська трагедія однаково хвилюватиме людей і тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився далеко від зараженої землі. Цей тривожний день завжди об’єднуватиме всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією пересторогою.
       Тому 24 квітня 2019 року в Хорлупівській бібліотеці-філії разом із школою було проведено день пам’яті Чорнобильської трагедії: «Пам’ять з полиновим присмаком болю».
       З вступним словом  виступила бібліотекар Клінова С.В., яка розповіла  історичну довідку про Чорнобиль.


       Учні Лихач Ярослава, Журавльова Діана, Багнюк Софія, Протасюк Владислава, Бортнік Ангеліна та Остапенко Марія декламували вірші про Чорнобиль.







        Усі присутні переглянули демонстрацію ікони: «Чорнобильський спас» та презентацію пам’ятників чорнобильців, а також вшанували загиблих хвилиною мовчання.


        Бібліотекар Клінова Світлана провела бібліографічний огляд біля тематичної полички: «Мужнісь і біль Чорнобиля».


       У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки… Суворий екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спецчастини хімзахисту, підрозділи охорони, міліції, повітряного транспорту. Усі діяли героїчно і самовіддано. Вони рятували атомну станцію, Прип’ять, Чорнобиль, Київ, усіх нас.
     Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною раною на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків.
    Давайте пам’ятати і робити все, щоб не дай Бог, нащадкам нашим не довелося знову зустрітися із зіркою Полин, що мовби була послана з майбутнього нам усім як грізне попередження- опам’ятатися, задуматися над усім ходом цивілізації, зробити, поки не пізно, серйозні висновки.
    Чорнобиль – це рана, з якою Україні доведеться жити ще багато років.
                                          За днями дні мина повільно рік,
                                          За днями дні- і другого немає.
                                          Нехай же лихо наше проминає
                                          І в світі не повториться вовік.
                                          Хай стане мир міцнішим устократ,
                                          Хай над землею чисте небо буде.
                                          Чорнобиль- попередження, набат,
                                          Його уроків людство не забуде.