четвер, 28 травня 2020 р.

Історичне краєзнавство
Олександр Уривалкін

Історія краю, або краєзнавство, - один з найцікавіших напрямів сучасної науки. В книзі читач дізнається про розвиток історичного краєзнавства на території України, про джерела вивчення минулого, ознайомиться з основними етапами історії Чернігово-Сіверської землі. Книга базується на великому фактичному матеріалі, який зібрав, систематизував і узагальнив автор. Ним використані численні архів ні документи, літописні твори, монографії, журнальні статті та роз відки з різних краєзнавчих тем. Видання становить інтерес для всіх, хто цікавиться вітчизняною історією, минулим рідного краю. Особливо корисним буде виклада чам, вчителям, студентам та учням загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв та коледжів.

Україна - моя Батьківщина
Наталія Курганова

Ілюстрована енциклопедія "Україна - моя Батьківщина" містить цікаві відомості про сучасну Україну, особливості її державного устрою і географічного положення, факти зі славної історії української нації та великих українців, опис видатних архітектурних і природних пам'яток, інформацію про особливості побуту й традицій українського народу, а також культурну спадщину нашої країни. Матеріал супроводжують яскраві ілюстрації та фотографії.

Крук та Чорний Метелик. Голос давніх сновидінь
О. Мігель

«Крук і Чорний Метелик» — це пригодницьке фентезі від української письменниці Ольги Мігель. З кожною новою сторінкою роману читач разом із головною героїнею читач занурюватиметься в атмосферу нового світу, розгадуватиме змови та підступи, щоб відхилити загрозу, рівних якій країна Ануара не бачила вже кілька тисяч років.

Аліса звикла переховуватися й утікати від чудовиськ, які вже рік наступають на п’яти. Та вона точно не очікувала опинитися у світі, де магія — щось буденне, а на межі сну та смерті стоїть безкінечна стіна-в’язниця. Головну таємницю цього химерного місця знають лише сотня круків-магів, для яких джерелом чарівної сили є останній передсмертний подих. Але що робити, коли шлях додому закритий, а над новим домом нависла небезпека? Адже кошмари, які чекали свого часу тисячі років, кидають їй смертельний виклик...

28 травня – Всеукраїнський день краєзнавства.

Відповідно до рішення Шостого з’їзду Національної спілки краєзнавців України, що відбувся у січні 2017 р., 28 травня відзначається як Всеукраїнський день краєзнавства, адже саме в цей день 1925 р. у Харкові розпочала свою роботу Перша Всеукраїнська конференція з краєзнавства, де було створено Український комітет краєзнавства.

Мета свята – поглиблення дослідження та популяризації історії, культури, мови, звичаїв і традицій українського народу, залучення до вивчення та пізнання рідного краю широких верств населення; підвищення суспільної уваги до діяльності краєзнавців.

Вітаємо краєзнавців зі святом! Бажаємо нових творчих здобутків, натхнення та успіхів!

Топ-10 пригодницьких романів від українських письменників і мандрівників

24-09-16 09:15
Надзвичайні новини

Зовсім скоро виходить друком новий пригодницький роман автора програми «Надзвичайні новини» Костянтина Стогнія. Роман «Озеро Ісабаль, або секретний код смерті» був представлений на Форумі видавців у Львові. Книга написана за результатами експедиції знімальної групи «Надзвичайних Новин» в Гватемалу і Мексику. Це буде вже дев'ята книга К. Стогнія, але третя художня.

Для поціновувачів пригодницької літератури ми склали підбірку топ-10 пригодницьких романів, створених душею українських письменників і мандрівників, які варто прочитати.

Серед авторів, які створюють в Україні пригодницькі романи: Костянтин Стогній, Максим Кідрук та Антон Санченко.

«Пангапу, або Статуетка богині Калі»

Автор вперше ділиться тим, що залишилося за кадром його фільмів. Але щоб читача не шокував плин неймовірних фактів, він почав книгу з подорожі до островів Океанії, де доля звела героя з вождями племені людожерів і красунею Піакор. «Пангапу» – це сьома книга ведучого програми «Надзвичайні новини», але перша – художня, хоча і побудована на реальних подіях, які розгортаються в Папуа-Новій Гвінеї і її столиці Портс-Морсбі. В основі роману – пережиті враження від перебування в племені людожерів Хулі, в якому Костянтин Стогній провів майже місяць. Звідси і назва «Пангапу» – так на цьому острові називають чужинців.

Читачів роману чекає захоплююча розповідь про справжнє життя жителів загадкової Океанії, реальні детективні історії про міжнародної мафії і торгівлі людьми, а також неймовірні відкриття та пригоди, які сталися зі знімальною групою «Надзвичайних новин» під час експедиції. Навіть прізвище головного героя, журналіста кримінальних новин Лаврова, теж справжнє – це прізвище дідуся Костянтина Стогнія. До речі, йому ведучий і присвятив книгу, додавши, що свого дідуся Василя Івановича він ніколи не бачив, адже той не повернувся з війни.

«Тибет, або Смарагдова Чаша Патріарха»

В основу цього пригодницького роману лягли реальні дорожні щоденники учасників експедиції «Надзвичайних Новин» на Тибет. Про її підсумки читачі могли дізнатися в документальній книзі «У пошуках щастя». Але найбільш загадкові і навіть містичні події, що відбувалися в ході експедиції, не могли бути використані як документальний матеріал, тому були викладені в романі. Його головний герой знайомий читачам за дебютною художньою книгою автора «Пангапу, або Статуетка богині Калі».

Український журналіст Віктор Лавров знову в епіцентрі захоплюючих і небезпечних пригод. Безпринципний торговець людьми і мільйонер, підтримуваний американськими спецслужбами, послідовники німецької «Аненербе» і СБУ протистоять один одному в боротьбі за світове панування, шлях до якого лежить через володіння древніми артефактами, що знаходяться в Непалі. І тільки Лавров може запобігти катастрофі...

«Озеро Ісабаль, або секретний код смерті»

Третій пригодницький роман з серії «Той, хто зазирнув за обрій».

Герої будуть колишні, як і в двох попередніх романах, з якими читач вже знайомий. Дія третьої книги розгортається в джунглях, на території ареалу розселення загадкового племені майя. Це Мексика, Гватемала і Беліз.

У книзі – справжні історії з племені. Шаманські практики – це дивовижні, незрозумілі речі, які автору довелося побачити на власні очі під час експедиції.

На полицях книжкових магазинів роман має з’явитися у кінці вересня.

«На Зеландію!»

На початку лютого 2011 року радіостудія «The Rock FM» (Нова Зеландія) оголосила серед слухачів конкурс «Win a Ukrainian Wife» («Виграй українську дружину»). Студія зобов`язалась оплатити переможцю переліт і двотижневе перебування в Україні, а також надати необхідні кошти для того, щоб... порозважатися з нашими красунями. У відповідь Сергій Притула задумав акцію «На Зеландію!» і запропонував відрядити туди людину, яка популярно роз`яснить, що Україна — не бордель. Такою людиною і став Макс Кідрук.

У книжці розповідається про його пригоди в революційному Каїрі, де над головою свистять гумові кулі й розсікають повітря F-16, про зустріч з корумпованими чиновниками в Дамаску, яка, на щастя, закінчилася добре, і про подорож до Нової Зеландії, де тепер точно знають, що Україна — це держава, яку варто шанувати. А ганебне шоу, що відбулося на місцевому радіо, не має повторитись.

«Любов і піраньї»

Цей роман з подвійним happy end’oм, продовження мандрівної епопеї Максима Кідрука. Це суміш пригод, цікавих фактів та живого гумору, з легкими вкрапленнями нещасливої «love story», що закінчується феєричною авантюрою, під час якої автора ледь не з’їдають піраньї…Книга створена на основі реальної історії не дуже вдалого кохання, що, втім, призвело до дуже вдалої мандрівки Бразилією в непролазних нетрищах Пантаналу – безлюдної та дикої країни ягуарів.

«Подорож на Пуп Землі. Том 2»

Перед вами пригодницька сага, в якій йдеться про мовчазні гори, пекучі джунглі та холодну пустелю. Це книга про далекі екзотичні краї, де відчайдушні головорізи з легкістю випотрошать тельбухи необережних мандрівників, підловивши їх при перетині кордону, де грізні андійські демони потай прослизають у душі подорожніх і манять їх на вершини неприступних хребтів, на яких сотні років тому могутні інки будували свої фортеці, ховаючи величні храми та цитаделі високо поміж хмар...

Історія про двох мандрівників – молодого українця та його чеського товариша, які натоптали 6 тисяч кілометрів Південною Америкою від Кіто, столиці Еквадору, через усе Перу аж до Сантьяго-де-Чилі, і пройшли все це заради одного: аби врешті-решт потрапити на Пуп Землі і доторкнутися до таємниць острова Пасхи…

«Карбід»

Події іронічно-пригодницького роману розгортаються протягом задушливого і тривожного літа 2015 року, коли в вигаданому містечку Медведєв група ентузіастів вирішує побудувати Фонтан Єдності з Європою. Навіщо їм фонтан, чому по ним тюрма плаче і за скільки в Україні можна придбати людську нирку - все це автор пише з гумором і добірним песимізмом. У цій книзі є сливовиця, рибалки, могильник, сімнадцять глав, спокуслива і хтива жінка, кілька вбивць, корумпований мер, геніальна ідея, Тиса і безнадійність. Зате в ній немає шенгенських віз, відповідей на всі питання, кулінарних рецептів і порад, як розбагатіти. Для широкого кола читачів. Перший український роман про контрабанду та любов – любові до контрабанди, контрабандної любові і всіх можливих поєднаннях цих двох слів.

«Земля Георгія»

Український характер (і навіть норов) породив цілу низку літературних персонажів. Вони мчать на конях, вирятовують приятелів з полону, перемагають ворога кмітливістю, закохуються в найпрекрасніших жінок, мудро правлять батьківським краєм. І щоб в читачів не складалося враження, ніби ці герої десь загублені в минулих часах, Антон Санченко написав книгу «Земля Георгія», засновану на досвіді бувалого мореплавця, якому доводиться зазнати випробувань серед хвиль і на суші.

Герої Санченкових шістьох повістей у своїй переважній більшості люди суворі, витривалі, не без кебети в голові, відчайдушні, дотепні й підприємливі. Хоча й серед них трапляється щось таке чужорідне, загрозливе своєю підступністю й лицемірством, як, зрештою, в будь-якому гурті, проте це «щось» каталізує вроджені властивості українського характеру, який перемагає силою справедливості. Так, чоловіки, які постають зі сторінок книги, не мчать на конях, але швидкість їхніх кораблів дозволяє рятувати потерпілих, розрулювати бізнесову ситуацію, давати раду в безвиході і, звичайно, сприяє закоханості…

«Левантійські канікули»

Одна з небагатьох сучасних українських пригодницьких повістей для підлітків. І єдина – в жанрі мариністики.

За сюжетом восьмикласники Денис та Сергій під час своїх літніх канікул потрапляють на справжнє вантажне судно і йдуть у рейс «практикантами». Судно ж замість того, щоб одразу повернутися з Туреччини додому, несподівано вирушає у мандрівку Чорним, Азовським, Мармуровим, Егейським, Іонічним та Адріатичним морями. Цю акваторію і прилеглі береги, сполучені цими морями, колись називали Левант. І всі тамтешні порти таки мають щось спільне. Хлопці призвичаюються до життя і праці моряків, шукають пригод на свою голову в Туреччині, Росії, Греції та Італії, інколи таки знаходять, з чого капітан робить відповідні організаційні висновки.

«Улюблена пісня космополіта»

Пригодницький і водночас філософський роман, у якому йдеться про кохання і пошук ідеальної батьківщини, про патріотизм і космополітизм. Герой роману — переконаний дезертир, який несподівано здійснює подвиг із непередбачуваними наслідками.

НАТАЛЦІ ПОЛТАВЦІ» 200 РОКІВ

Крадіжка п’єси, театральна хитрість і ще 10 маловідомих фактів про найвідомішу українську п’єсу.

Впевнені, мало хто знає й про двохсотрічний ювілей цього шедевру Івана Котляревського – він написав п’єсу в 1819-му. І мало хто, на жаль, через шаблонну подачу в школі читав «Наталку Полтавку» з щирою цікавістю, свідомо. Ми пам’ятаємо лише кліше про «перший драматичний твір нової української літератури» і «праматір української драми» тощо. А п’єса ця нешаблонно жива, дотепна і сумна водночас: у дорослому віці сприймаються зовсім інакше і перли Виборного та Возного, і незавидна доля Терпелихи, і наївність першого молодого кохання – у підлітковому віці цього навіть не усвідомлюєш. І точно не цікавишся тим, що оточувало цей твір, а з «Наталкою Полтавкою» пов’язані і крадіжки, і авантюри. Ми про них дізналися, до речі, теж лише зараз – захоплені ювілейною виставою, якою до 200-річчя відкривав сезон Полтавський театр. Сподіваємося, вас, україночки, ці факти теж підштовхнуть як не прочитати «Наталку» заново, то хоча б сходити в театр:)

Фото: театральна трупа “Наталки Полтавки”, очолювана Кропивницьким, Єлисаветград, 1882 рік;
фільм «Наталка Полтавка» (1978 р.) з Наталею Сумською;
Марія Садовська-Барілотті у ролі Наталки Полтавки;
афіша Національного оперного театру ім. М.Лисенка;
афіша фільму «Наталка Полтавка» режисера Івана Кавалерідзе, знятого 1936 року і поновленого у 1969 році на кіностудії ім. О. Довженка.

СЕРЕД ТОДІШНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТИ ВВАЖАЛОСЯ ПРОГРЕСИВНИМ ЗНАТИ «НАТАЛКУ ПОЛТАВКУ» НА ПАМ’ЯТЬ

Фактично, «Наталка Полтавка» – це переписана заново п’єса «Козак-стіхотворець» Олександра Шаховського. Котляревського розчарувала нереалістичність зображених колегою побуту і характерів українських селян, і він взявся за свою версію.

З моменту написання (у 1819 році) п’єсу майже два десятиріччя не друкували – спершу друзі Котляревського, потім його прихильники, читачі, творча інтелігенція поширювали лише рукописи твору, через це з’являлися його нові варіанти. Оригінал вперше вийшов друком аж у 1838 році в альманасі «Украинский сборник», який почав видавати за власний кошт професор Харківського і Петербурзького університетів, академік Ізмаїл Срезневський.

Серед тодішньої української еліти вважалося модним і прогресивним знати «Наталку Полтавку» на пам’ять і влаштовувати «битви цитат»: один починав читати довільний фрагмент п’єси, а другий мав продовжити.

У рік написання «Наталку Полтавку» ставили лише у Полтавському театрі – з цензурного дозволу князя Рєпніна, який поширювався лише на Полтавську губернію. Одну з головних ролей – Виборного – тоді зіграв відомий актор Михайло Щепкін, під якого Котляревський начебто й писав цей образ.

Два роки п’єсу через цензуру не брали в жоден інший театр. Аж у 1821 році її завдяки хитрості Григорія Квітки-Основ’яненка поставили у Харкові. Письменник порадив трупі спершу проанонсувати якусь дозволену п’єсу, а в останній момент під приводом «хвороби» когось із артистів терміново зробити заміну на «Наталку Полтавку» (яку вже потайки готували) і в поспіху отримати цензурний дозвіл. Авантюра вдалася, і «Наталка» пройшла з великим успіхом, з яким вже жодні заборони не могли подіяти. Після Харкова цю виставу почали ставити в інших губерніях та містах.

Вистава виявилася такою популярною, що власник Полтавського театру Іван Штейн викрав текст п’єси з нотами і без дозволу Котляревського ставив її в багатьох містах України.

Наталку Полтавку грали найкращі акторки своїх часів – знаменита Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті, Єфросинія Зарницька, Оксана Петрусенко. П’єсу вважали за честь режисерувати такі велетні театрального мистецтва, як Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Микола Садовський і Панас Саксаганський.

Головною героїнею вважається Наталка Полтавка, а поміж тим Котляревський акцентував не мешу увагу на її матері – ще молодій за нашими мірками вдові з красномовним іменем Терпелиха. По суті, Котляревський вперше в новій українській літературі ввів і розписав образ жінки-страдниці – приреченій через обставини і суспільні правила на безрадісне життя.

Фото: вистава «Наталка Полтавка» відкриває ювілейний сезон у Полтавському академічному обласному музично-драматичному театрі, вересень 2019 року

ТЕАТРАЛИ ЖАРТУЮТЬ: ЯКЩО В ТЕАТР ПЕРЕСТАЛИ ХОДИТИ, ТЕРМІНОВО СТАВТЕ «НАТАЛКУ ПОЛТАВКУ» – ВІЛЬНИХ МІСЦЬ НЕ БУДЕ

Музику до «Наталки» писали багато композиторів: Адам Барцицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш, але саме опера Миколи Лисенка стала найвдалішою і перетворилася на класику музичного мистецтва.

Загалом в «Наталці Полтавці» 22 пісні – арії, дуети, тріо, хор, серед них є і народні («Віють вітри, віють буйні», «У сусіда хата біла»), і спеціально написані («Всякому городу нрав і права», «Сонце низенько»).

Всі двісті років з часу першої вистави «Наталка Полтавка» завжди збирала аншлаг. Серед театралів навіть ходить жарт: якщо в театр перестали ходити, терміново ставте «Наталку Полтавку» – вільних місць не буде.

І опера, і вистава йшли у найбільших театрах – від Петербурга до Кавказу. У Варшаві навіть двічі на день і завжди при переповненому залі.

У Полтавському академічному обласному музично-драматичному театрі вистава «Наталка Полтавка» вже понад 80 років є незмінним відкриттям кожного сезону – з 1936 року, коли постановку було відновлено за радянської України.

Сходіть обов’язково хоча б театр, дівчата:)

Головне фото: обкладинка аудіокниги «Наталка Полтавка»

Джерело: ukrainky.com