Афганістан

16 лютого директором будинку культури Лівак Н.А. була проведена година спілкування "Авганістан - наш біль...", тематичні полички та літературу присвячену подіям Авганістану, та виставку творів Василя Слапчука підготувала бібліотекар Грудік І.В.

«Війна… чужа, неждана, непотрібна
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.

Пам’ятаймо, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось низько до землі їм,
Квітами устелимо їх тернистий шлях
Афганістан…
Ти в наших думках, як птиця в польоті.
Ти в наших серцях, затихлих в скорботі»
15 лютого у нас особливий день – величне свято Стрітення Господнє, день, який за природнім календарем ще іменують – зустріччю зими з весною, а на історичному календарі – 15 лютого – день виведення радянських військ з Афганістану. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився відлік великих втрат людських життів. Цей день і є закінченням афганської війни для неіснуючої вже на сьогодні держави – СРСР. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв. Перестали йти похоронки з Кандагару і Гардесу, Джелелебаду і Кабулу.Правда про афганську війну… Вона різна. Здебільшого хвороблива і гірка. Афганська війна… брудна, ніким і нікому неоголошена… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна із них несе смерть, інвалідність, одягає у смуток тисячі сердець, сповнена материнським довічним смутком і болем. У війни холодні очі. У війни свій відлік, своя безжалісна арифметика.Наша пам'ять назавжди увібрала в себе і береже імена і подвиги поколінь учасників Другої світової війни і назавжди прийняла новий біль афганських втрат. Афганська війна потребує глибокого осмислення. І немає такого електронного засобу сучасного комп’ютера, з якого можна було б почерпнути і винести всі уроки, політичні і військові, що необхідні для вирішення долі суспільства. Тому нехай пам'ять прокручує і що було? Як було? І як є...?

Афганістан - ти край війни і крові, 

тих молодих завзятих юнаків, 
в котрих у грудях полум’я любові, 
горить допоки дух їх не дотлів. 

                                                            Афганістан – твоя війна це сльози, 
                                                    братів, сестер і ледь живих батьків, 
                                                    жахлива спека і страшні морози, 
                                                    навіки в пам’яті відважних юнаків

Афганістан – проклятий ти батьками, 

всіх тих синів, котрих ти вербував. 
Бо їх серця скривавлені ножами, 
у кожну мить, як воїн помирав. 

Фото на згадку