четвер, 6 серпня 2020 р.

Дивні, але захопливі: 3 книжки, від яких неможливо відірватись
Чи траплялись із вами книжки, що ніби й дуже дивні, жодним чином логічно не обґрунтовані, але водночас неймовірно захопливі, зокрема через власну дивакуватість? Такі історії цікаві своєю унікальністю та абсолютним розривом шаблонів. І якщо ви втомились від сталих сюжетних конструкцій, обов’язково зверніть увагу на дивні романи — вони точно запам’ятаються вам надовго.
 
 
Одна із останніх новинок «Видавництва Старого Лева» чіпляє першочергово побудовою тексту. Він починається із того, що немолодому письменнику-одинаку дзвонить чоловік та переляканим голосом стверджує, що той — Пол Остер, який має врятувати життя чоловіка по той бік телефонного дроту. Але не менш дивним є й те, що письменник погоджується грати роль Пола Остера — детектива, який надалі намагатиметься врятувати життя жертви домашнього насилля в дитинстві. Що далі розгортається історія, то більше вона починає скидатися на театр абсурду. І найбільшою дивиною для читача буде те, що на третині книжки історія раптово закінчується.
 
Автор «Нью-йоркської трилогії» розділив постмодерністський роман на три частини. На перший погляд, вони абсолютно різні між собою та не мають жодних шансів перетнутись одна з одною. Однак уважний читач зуміє помітити маленькі нюанси у кожній з історій та з’єднати їх в одну цілісну картину.
 
Приготуйтеся, Пол Остер створив справжню гру-пастку, в якій здобути перемогу зможе тільки дуже пильний читач.
 
Мілан Кундера «Безсмертя»
 
Один із найвідоміших сучасних письменників Мілан Кундера створив справжній кубік-рубік для читачів. «Безсмертя» — роман, який треба смакувати разом із бокалом сухого червоного та певним літературним досвідом за плечима.
 
Річ у тому, що Кундера писав його, ґрунтуючись як на засадах жорсткого постмодернізму, так і з додаванням розмов митців та їхніх біографій. Тому зустріти на сторінках роману Гемінґвея та Гете — простіше, ніж знайти архівні листи авторів. Власне, і про сюжет у книжці говорити важко. Простими словами: історія з любовним трикутником та філософськими розмовами про життя і безсмертя. Складні теми та рефлексії Кундери на них у книзі зв’язані однією ниткою на перетинах епох та різних життів.
 
Тож дивна, але захоплива книжка «Безсмертя» — чудова можливість не розважитися, а подумати про вічне. Але не кожного, а тільки тих читачів, які, принаймні, вже знайомі із бестселером Мілана Кундери «Безсмертя».
 
 
Книга-переможець Букерівської премії не може не зацікавити читача своїм сюжетом. У фабулу роману Джордж Сондерс заклав дві трагедії: особисту та всієї нації, що відбулась у далекому 1862 році. Тоді ще США потерпали від громадянської війни, а Абрагам Лінкольн разом із цим на цвинтарі Оук-Гілл змушений був ховати свого маленького сина.
 
«Лінкольн у бардо» — історія про понад сотню людських душ, що залишились у такому собі «бардо» — перехідному стані між життям та смертю. Хтось розуміє, що із ним відбувається. Хтось даремно тішить себе думкою, ніби от-от повернеться додому.
 
Химерна ця історія різноманіттям голосів, їхньою мовою та побудовою сюжету. Власне, про типову побудову тут можна і не говорити. Дивні слова, дивні душі, але цікава ідея, яку досі ще точно ніхто не використовував. Роман читається легко, але варто себе інколи трохи зупиняти та ставити питання для короткого самоаналізу.
 
 
 

Немає коментарів:

Дописати коментар