Квіткова дюжина: 12 книг з квітами у назві чи на обкладинці
Для тих, хто не уявляє свого помешкання без букета у вазі на столі, настали скрутні часи — квіткові крамнички на карантині. Якщо вам гостро не вистачає квітів, можемо порадити пошукати їх у книжках 🙂 Спеціально для вас зібрали дюжину книжок із квітами у назві або на палітурці. А ті, хто виконує завдання весняного бінго, знайдуть тут підказку до одного з пунктів.
У дослівному перекладі назви йдеться про лілії — улюблені квіти Тари Шустер, віце-президентки з талантів і розвитку телеканалу «Comedy Central», сценаристки і письменниці. Ця фраза втілює одну з основних ідей книжки: якщо тебе щось тішить, приносить тобі радість, то піди, бл**а, і купи собі це, не чекаючи, поки хтось це (ймовірно, але не точно) зробить для тебе. У цій книжці Тара Шустер зібрала інструкцію, як навчитися любити себе, виробити ритуали турботи про себе, стати щасливою і задоволеною життям жінкою. Важливо, що всі ці поради напрацьовані й випробувані нею особисто.
Тара Шустер чесно розповідає про своє психологічно важке і травматичне дитинство, дотепно описує, як крок за кроком почала змінювати життя, та дуже щиро і приязно надихає на зміни своїх читачок. Окремі розділи книжки присвячені ритуалам турботи про своє тіло й помешкання, кар’єрі і фінансам, побудові стосунків, натхненню і мотивації. Тут є практичні вправи, класні ідеї та лайфхаки, які легко можна втілити у своєму побуті, зробивши його крапельку приємнішим або й змінивши докорінно.
Чарівні лавандові поля й виноградники Провансу зачаровують туристів, і британський письменник Пітер Мейл не став винятком. Закохавшись у цю французьку провінцію, він оселився тут, придбав будинок і зрештою написав не одну книжку про тамтешнє життя. «Рік у Провансі» — одна з найвідоміших, не в останню чергу завдяки екранізації з Расселом Кроу та Маріон Котіяр у головних ролях.
Тут – вся правда про життя у найромантичнішому регіоні Франції очима британця, місяць за місяцем упродовж року. Тут ви дізнаєтеся, що Прованс – це не тільки мальовничі плантації лаванди, а й пронизливо крижаний містраль; не лише фермерські ринки, виноградарство, полювання за трюфелями і розкішні вечері у сімейних ресторанчиках, а й безвідповідальні майстри, шалена бюрократія і нашестя непроханих гостей, які прагнуть у тебе пожити (адже ти живеш у Провансі!). Книжка не лише пізнавальна і міфорозвінчувальна, але ще й дуже весела!
Квітуче дерево на палітурці — символ надії. Тільки вона й лишається Шей і Дрю. Шей так сильно любила свого брата, що пожертвувала своїм майбутнім заради нього. Ні їй, ні йому це не пішло на користь. Дрю втратив дружину і залишився вдівцем з двома дітьми. У нього є його церква і віра, але йому надто бракує підтримки. Саме у церкві вони знаходять одне одного й усвідомлюють, що хочуть іти вперед, і найкраще — разом. Але й тут на їхньому шляху виникають перешкоди.
Душевний роман Деббі Макомбер змусить вас відчути широчезний спектр емоцій і добряче похвилюватися за персонажів. Це історія про те, наскільки нам потрібна підтримка близького і мрія, до якої хочеться прагнути. Коли є й перше, і друге, все зрештою буде гаразд.
«Соняшники» Ван Гога і «Портрет Аделі Блох-Бауер» Клімта, зображення яких використане в дизайні обкладинки, не дають підстав сумніватися: у цій книжці йтиметься про творчість. Ту креативність, властиву справжнім геніям. Автор книжки, відомий вчений-нейробіолог Дік Свааб, спираючись на наукові факти й дослідження, розповість, як на нашу творчість впливає середовище, як зароджується в голові те, що ми називаємо мистецтвом, які частини мозку залучені до створення музики…
Також тут можна прочитати про те, як робота мозку корелюється з вибором професії (і чи справді до одного фаху ми більш схильні, а інший не піддасться ніяк, скільки не старайся). Окрема частина книжки присвячена впливу хвороб мозку на його функціонування. «Наш творчий мозок» спонукає вас переглянути свій життєвий досвід, побачити деякі ключові події в новому світлі і, можливо, знайти спосіб удосконалити знання та вміння, які вам потрібні зараз чи в майбутньому.
«Сільська» повість або коротенький роман написаний Жорж Санд за чотири ночі і входить до шкільної програми у Франції. У ньому розповідається про те, як місце, що вважається магічним, і справді дивовижно вплинуло на життя трьох людей. Чортовою калюжею назвали озерце поблизу Ноана, яке, вкрите вечірнім туманом, виглядало так чарівно, що заворожувало мандрівників і змушувало зупинитися там на ночівлю. Біля нього перетнулися дороги вдівця Жермена, який ішов свататися до заможної вдови, юної дівчини Марі, що збиралася піти за наймичку до багатія, і П’єра, Жерменового сина, який тихцем пішов за батьком.
Чи знайдуть вони те, чого сподіваються, наприкінці своєї подорожі? Чи повернуть назад, дозволивши Чортовій калюжі поєднати їхні долі у новий спосіб? У романі не лише блискуче змальовані довколишні краєвиди й переживання героїв, а й властиві сільській місцевості весільні звичаї та обряди.
Портрет жінки на тлі повоєнної розрухи. Точніше, кількох жінок — Розелі й трьох її доньок — Ґерти, Труди та Ільди. Про пошук свого місця у травмованому світі. Про особисті травми кожної із них, які не вбивають, але не завжди й роблять сильнішими. Про дім, тиху гавань, родинну оселю в Дівочій Горі, куди затишно повертатися. Про те, як повоєнна Польща, щойно видихнувши після нацистського режиму, потрапила під крило до «Батька народів», з усіма тими жахіттями сталінізму.
Написана у жанрі родинної саги й відчутно профеміністична, ця історія вражає відвертістю і вразливістю. Її героїні проходять крізь важкі випробування — не якісь особливі, бо з цим усім стикалися багато жінок у ті часи, але від співпричетності до колективного досвіду кожна окрема рана болить не менше. Тож цей роман, вочевидь, не розважить вас, але дасть можливість торкнутися чогось справжнього, не фальшивого, відкритого і безборонного. Чогось, що навряд чи лишить вас байдужими.
Кароліна Жорж — квебекська письменниця і міждисциплінарна мисткиня, яка цікавиться і випробовує можливості сучасного мистецтва, з усіма його цифровими трансформаціями, синтезом природи й технологій, роботизацією і пов’язаними із нею етичними напівтонами. Тож не дивно, що і в романі «Із синтезу» творчі та дослідницькі захоплення й пошуки авторки також знайшли своє втілення — настільки елегантне, що цей текст завоював ряд престижних літературних премій Канади (включно із Літературною премією генерал-губернатора).
Головна героїня роману — модель «у пошуках себе і абсолюту». Об’їздивши десятки країн і переситившись життєвим досвідом, вона прагне знайти досконалість і вийти за межі реальності, втілившись у своєму цифровому аватарі. Цікаво, чи їй вдасться? Чи віднайдена досконалість не стане тягарем, не обернеться втратою себе? Читайте — і дізнаєтеся.
Збірка новел відомої бельгійської письменниці Каролін Ламарш ставить перед читачами цікаве питання. Що ліпше: вийти за межі буденності чи лишитися у своїй зоні комфорту, в тій зручній і добре відомій місцині? Відповідь на нього шукають герої кожної з новел, а поштовх до цих роздумів дарує… природа. Пишний вінок квітів, пустотливий їжачок, шум дерев, запах хвої — усе це пробуджує героїв з напівсну щоденної рутини і спонукає поглянути на себе і довколишній світ пильніше та глибше.
В умовах дефіциту прогулянок і свіжого повітря ця проза стане для вас цілющим ковтком свободи, нагадає про запаморочливі аромати різнотрав’я, підбадьорить і додасть сил протриматися до часу, коли гуляти в лісах і парках знову дозволять.
Цей роман, над якими пролили літри сліз мільйони читачів в усьому світі, назавжди вписаний в історію літератури. Адже це один із перших і точно найвідоміших текстів, написаних від імені людини з порушеннями розвитку. Головний герой, 37-річний Чарлі Гордон, працює прибиральником у пекарні. Він добродушний і наївний, як велика дитина. Коли Чарлі пропонують взяти участь в експериментальній процедурі з поліпшення рівня інтелекту, він не вагається, адже йому дуже хочеться стати розумним, як всі оті хлопці, з якими він працює. Тим паче, що біла мишка на ім’я Елджернон, якій уже провели таку операцію, дійсно демонструє неабиякий прогрес.
Роман написано у формі звітів Чарлі. Спершу вони прості й простодушні, рясніють орфографічними помилками. Та потім у цих текстах ускладнюється і синтаксис, і зміст, з’являється більше розумних слів і свіжих ідей. Складається відчуття, що Чарлі може сягнути небаченого рівня інтелекту — звісно, якщо його не спіткає доля Елджернона.
У цьому романі колоритне усі — і місце, де відбуваються події, і персонажі, до них залучені, і способи вирішення, здавалося б, абсолютно тривіальної проблеми — незапланованої вагітності. На курорті в маленькому центральноєвропейському містечку молода медсестра, яка мріє вирватися звідти (найкраще — з допомогою якогось впливового чоловіка), з’ясовує, що вагітна від відомого трубача, котрий приїжджав сюди з концертом. Усе б нічого, але той одружений і кохає свою вродливу і з біса ревниву дружину. Намагаючись переконати дівчину позбутися дитини, вдаючись до цілого арсеналу прийомчиків і засобів і залучаючи до цього приятелів — зокрема, місцевого лікаря з дивними ідеями, та його заможного покровителя.
І вже незабаром усі вони кружляють у химерному вальсі — нещирому, місцями брутальному, місцями розпачливому та меланхолійному. Роман «Вальс на прощання» — історія не про кохання, в про людей-в’язнів обставин, які намагаються кожен у свій спосіб із цих обставин вирватися.
Французьке містечко Живерні — мальовничий рай на землі. Саме тут жив художник-імпресіоніст Клод Моне, тут він писав свої неймовірні «Водяні лілії». Але і в раю трапляється зло — у Живерні стається вбивство, хтось проломив голову відомому тутешньому поціновувачу мистецтва й жінок Жерому Морвалю. Поки ведеться розслідування, стає зрозуміло, що до цієї історії певним чином причетні троє жінок — надзвичайно талановита юна художниця, нещаслива у заміжжі молода вчителька і давно немолода жінка, яка самотою мешкає у старому млині. Який між ними зв’язок? І що стало причиною вбивства — кохання чи гроші, жінки чи мистецтво?
«Чорні водяні лілії» — захопливий детектив з крутою розв’язкою, з яким ви не лише цікаво проведете час, а й дізнаєтеся чимало нового про життя і творчість Клода Моне. Тож кілька вечорів із цим романом стануть чудовою альтернативою недоступним зараз розвагам, таким як походи до музею.
Як конвертувати ностальгію в ресурс, який допоможе збудувати щасливе майбутнє? Як навчитися переосмислювати і відпускати спогади, які чинять на нас деструктивний вплив? Чому минуле, яке згадуємо із усмішкою, додає нам сили? Про це розповість визнаний експерт у царині щастя, директор Інституту дослідження щастя Мік Вікінг. Його поради — не просто інсайти з власного досвіду, а висновки, що базуються на десятках наукових досліджень.
У книзі, зокрема, йдеться про те, як фіксувати свій досвід з допомогою усіх органів чуття; як застосовувати емоційні маркери; чому важливо зберігати в пам’яті не лише позитивні результати, а й зусилля, докладені для їхнього досягнення; що таке аутсорсинг пам’яті і коли до нього вдаватися та багато іншого. Величезним плюсом є те, що Мік Вікінг вдало балансує між науково доведеною аргументацією та сторітеллінгом, а сам текст доповнений красивими ілюстраціями й інфографікою, тому читання цієї книжки уже саме собою може стати джерелом натхнення.
Немає коментарів:
Дописати коментар