середа, 8 липня 2020 р.

ТОП-5 КНИГ ЦЬОГО ЛІТА ВІД ПРАЦІВНИЦІ ЛУЦЬКОЇ КНИГАРНІ КАТЕРИНИ РУБАН

Катерина Рубан вже понад п’ять років працює з книгами. Дівчина має дві філологічні освіти та встигла попрацювати два роки у школі, але все ж таки вирішили присвятити своє життя книгам. Вона зараз працює у луцькій книгарні «Є».
Катерина Рубан розповіла для інтернет-видання «Волинь Online», чи часто люди купують книги, які книги потрібно прочитати цього літа та яким книгам надає перевагу: паперовим чи електронним?
Чи часто люди купують книги? Скільки книг за день приблизно продаєте?
Доволі часто, інакше я б не мала роботи. Але книгарня це не тільки місце, де можна купити книжку, це ще й місце, де про неї можна поговорити. Своєрідний культурний простір, дискусійний майданчик, місце зустрічі однодумців. Тому важко говорити про кількість, якщо йдеться про якість. Може бути від 50 до 100.
Переважно, яку літературу купують: українську чи зарубіжну? Які жанри обирають найчастіше?
Купують різну літературу: як українську, так і світову. Важко сказати, чого більше, бо все залежить від смаків читачів, які зайшли в книгарню саме цього дня. Ну і ще, від різноманіття книжок. Але за ті роки, що я працюю в книгарнях, помітила — чим далі, тим менше вони всі вміщаються на поличках. Український книжковий ринок стрімко розвивається.
Які жанри книжок любите ви? Чому?
Я читаю книжки не залежно від жанру, а залежно від змісту. Це скоріше питання зацікавленості та настрою, як і у всіх інших читачів. Подобається жанр художнього репортажу, біографії людей минулого, фентезі, фантастика, історичні романи. Сюди ще можна було б включити класичну літературу, але читала її в університеті, але перечитувати часу ще не було, занадто багато є того, що ще не читала. Простіше сказати, що не подобається — банальність, кліше та помилки в книжках.
Як часто читаєте?
Щодня. Зранку, перед сном, вдень, якщо вдається. Нещодавно мені вже ставили це питання, тому можу сказати так: книжка в день. Одночасно читаю декілька, тому так і виходить.
Які п’ять книжок порадите прочитати цього літа? Чому?
З цим завжди складно, тому що для того, щоб щось радити, потрібно знати смаки того, кому радиш. Але просто назву п’ять книжок, які мені цього літа сподобались.
1. «Амадока» Софії Андруховіч. Тому що це об’ємний роман про пам’ять, ілюзії, травмованість та розгубленість. Він ставить запитання, розповідає історії та не відпускає ще дуже довго. Головна героїня роману викликає різні емоції, як і її чоловік. Як і покоління українських неокласиків. Як і примарне озеро. Книжка глибоко метафорична і дуже візуальна: перед очима буквально проходять картини й картинки, ракурси змінюються, текст триває навіть тоді, коли закінчується.
2. «У дикій глушині» Джона Кракауера. Його нарешті переклали українською! Я просто чекала на це років 15, з того самого моменту, як вперше прочитала. Це книжка, заснована на реальних подіях. Автор — американський мандрівник, альпініст, журналіст, який побував на Евересті та повернувся (хоча з його групи повернулись не всі). І він розповідає нам історію Кріса Мак-Кендлесса, який після навчання, віддавши всі свої гроші на благодійність, втік в мандри, життя на природі та самопізнання. І що з цього вийшло. І чому люди так роблять. І що веде відчайдухів у глушину та на дорогу, божевілля чи саме життя? Чудесна книга.
3. «Кімната снів» Девіда Лінча та Крістін Маккени. Гарна, повна фотографій, приємна на дотик, приємна для ока та приємна для читання біографія Девіда Лінча українською мовою. Якщо ви знаєте, хто такий Девід Лінч, то мені можна далі не продовжувати. Якщо ж ні — саме нагода познайомитись з особистістю цього непересічного митця сучасності.
4. «Все літо наче один день» Рея Бредбері. Це збірка дуже літніх оповідань. Вони настільки добрі, веселі, сумні, іронічні, сентиментальні, теплі, меланхолійні та романтичні, як саме літо. Мені здається, так може тільки Бредбері. Читаючи кожне з них, мандруєш між часами та історіями, ніби дитинство — це світ, з якого не вийти. Світ добра, справедливості та див.
5. «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» Славенки Дракуліч. Це збірка документальних нарисів життя жінок посткомуністичних країн. Вона природно правдива, пронизлива та доречна для українського читача. Це збірка історій жінок, що фарбували волосся однаковою фарбою, бо інакшої не було в магазині. Що застеляли рушниками пральну машинку, ніколи не використовуючи її за призначенням, бо це ознака статусу, а не побутова техніка. Що систематизували пакетики за кольором, склянки за розміром, нічого не викидали. Це історії, які багато в чому пояснюють нам нас. Дуже раджу прочитати.
Чи бували випадки крадіжок з книгарні?
В книгарні, як і в будь-якому магазині, є різні відвідувачі. Тому стоять камери та рамка на вході. Але я схильна довіряти тим, з ким розмовляю про книжки, тому говорити про крадіжки не дуже хочеться. Проте, коли це стається, сподіваюсь, що людина принаймні прочитає те, що винесла. Якими б не були причини.
Яку книгу краще читати: паперову чи електронну? Чому?
Я не можу читати електронні книжки, не запам’ятовую те, що там написано. Але, це залежить від людини, дехто запам’ятовує. Плюс, важливий дотик, запах та колір сторінок. Для мене книжка — це не тільки інформація, це і враження, стан, настрій, який лишає прочитане. Тому, однозначно — паперові.
Володимир КОЗИР
Використання цього матеріалу без дозволу редакції інтернет-видання «Волинь Online» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних мереж). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну пошту: volynonline.news@gmail.com

Немає коментарів:

Опублікувати коментар