110 років із дня смерті Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910), українського письменника, фольклориста, мовознавця, перекладача, критика, редактора, видавця, бібліографа, громадського та освітнього діяча

• Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».
• У 5 років Б. Грінченко навчився грамоти,  і з того часу зростав серед книжок батьківської бібліотеки - Вальтера Скотта та Віктора Гюго, Миколи Гоголя та Олександра  Пушкіна. Справжнім одкровенням став для нього "Кобзар", що  і визначило його письменницьку долю - під впливом творів Т. Шевченка юнак почав писати українською мовою.
• Народившись у рік заборони української мови, Борис Грінченко увійшов в історію, літературу, культуру як оборонець усього національного. У нього і псевдонім був промовистий, символічний - "Вартовий"  - той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє.
• Усе своє життя, лише 46 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. "Він більше працював, ніж жив",  - кажуть про нього сучасники.

ОДНИМ ІЗ НАЙЯСКРАВІШИХ ТВОРІВ ГРІНЧИНКА Є ВІРШ "ЗЕМЛЯКАМ, ЩО РАЗ НА РІК ЗБИРАЮТЬСЯ НА ШЕВЧЕНКОВІ РОКОВИНИ" (1898 р.)