Олег Смоляк. На верховіттях ронделіани Миколи Боровка

МИКОЛА БОРОВКО «НЕДІЛЬНЕ ДВОКНИЖЖЯ»

Береш у руки книжку Миколи Боровка «Недільне двокнижжя» й подивуєшся її назвою. Подив триває лише до того часу, допоки не перечитаєш декілька ронделів й не зрозумієш їхні сутнісні смисли. А, прочитавши книжку до останньої сторінки, зрозумієш глибинний зміст кожного з них. Саме у такому разі приходить усвідомлення того, що в назві цього видання закодовані смисли основного його призначення – читати вдумливо, уважно й лише у вільні від різноманіття справ дні. Адже «Недільне двокнижжя» – це, насправді, чтиво для художньо-підготовленого й духовно-усвідомленого шанувальника поетичного слова. Ця книжка, на мою думку, повинна читатися після очищення душі від усякої буденщини або при інших умиротворених обставинах, коли увага читача спрямована в світ християнських почуттів та духовних станів, щоб відповідно налаштуватися на сприйняття й осмислення поміщених у збірці текстів. Саме такий стан людської душі здатний глибинно сприйняти змістове наповнення цієї книжки й дати її належну власну оцінку.

А тепер хочу спробувати розшифрувати її назву. У першу чергу, заголовок випливає з двох уміщених у ній книг: перша називається «Теургія», а друга – «В колисці блискавок». Обидві книги – це, образно кажучи, ніби дві вершини Олімпу, до яких автор скеровує читача спробувати осягнути їх, споглянути з їхніх верховіть низинний навколишній світ з усіма його буденними реаліями. Крім цього, прочитане «Недільне двокнижжя» для мене, як читача, асоціативне з Книгами Буття (без перебільшення сказано). Адже її зміст сповнений різноаспектними повчаннями, кожне з яких проливає світло на людські чесноти і спрямоване на осягання духовних висот. Сам концепт назви книжки, скоріш за все, випливає з дихотомії літературних жанрів, з можливостей їх синкретизувати для глибшого сприйняття самих поетичних матриць.

У передмові до видання автор подає настроєвий реліз читачеві, що стосується зрозуміння світу реального, а не віртуального. Він зауважує, що до пізнання реальних світів стежки кожної людини різні. Але їхня хода спрямована Божественним перстом у сферу очищення душі й наповнення її світлом істини і правди. Таке (своєрідне) авторське motto наводить читача на глибинне осмислення кожного тексту ронделя і вміння переплавити його зміст у своєму серці. До речі, в композиційному відношенні воно (motto) виконує функцію прологу, чи, точніше кажучи, є преамбулою до вірша-ронделя. Власне, завдяки motto, кожна текстова матриця ронделя розкриває її зміст і скеровує читача на глибше пізнання реалій світу, його художньої енергетики і синергетики.