Топ-5 книг від Наталі Іваничук
ІВАНИЧУК НАТАЛЯ 05.06.2020
Губитесь у морі книжкових новинок та не можете обрати що ж цікавого та якісного почитати? Ми спробуємо вам допомогти з цим вибором 
Ми звернулись до експертки – відомої української перекладачки Наталі Іваничук, завдяки якій читаємо українською книжки Туве Янссон, Бодо Шефера, Ніни Елізабет Ґрьонтведт, А. Аудгільд Сульберґ та ін. – і попросили назвати поп-5 її улюблених книг та чому саме їх варто прочитати. І повірте: запропоновані варіанти вартують вашої уваги та часу.
Софія Андрухович «Фелікс Австрія»
У цій книжці поєднано реальність та ілюзію. Історичне тло, міське тло Станіславова (не Івано-Франківська) заворожують, виверти сюжету постійно тримають в напрузі. Соковита мова. Усе це закохує у книжку.
Том Еґеланн «Брехня батьків»
(переклад з норвезької Наталі Іваничук)
«Брехня батьків», як на мене, дуже автобіографічний роман. Як і герой книжки, автор має за собою журналістське минуле. Три історії об’єдналися в один твір, і хтось мусив ті історії розповісти – оповідачем став Віктор Скотт, син, онук і правнук, розчарований тридцятирічний гіппі, журналіст-фрілансер. Різні часові пласти історій про батька, діда й прадіда сходяться воєдино в сучасності головного героя, Віктора, у 1970-х роках. Тема роману – брехня. 500 сторінок без детективних вивертів і без гостроти сюжету, що тримав би в напрузі, читаються на одному подиху. Гарна, без зумисної заплутаності композиція, чудова мова, плинна розповідь і вигадка – куди ж без неї. Не міг Том Еґеланн не вигадати острова Сумоа в Тихому океані, грецького острова Тераз, екзотичного тропічного плоду банчіфрута, не кажучи вже про самого Вільяма Скотта, діда, лауреата Нобелівської премії з літератури – не було такого…
Артем Чех «Точка нуль»
Як, на мене, найкраща досі книжка про нашу-ненашу війну.
Сильвія Плат «Під скляним ковпаком»
(переклад з англійської Ольги Любарської)
Книжка про життя, страждання і внутрішній світ. Наче б нічого особливого, але занурення у той світ не відпускає. Чудовий переклад, чудова редактура Анни Процюк. Цю книжку треба або глибоко аналізувати, або читати, віддаючись на поталу тексту.
(переклад з норвезької Наталі Іваничук)
Життєрадісна, життєствердна, комічна, потішна, дотепна дитяча серія про хлопчика Антона. Читається легко, ніякого моралізаторства. Дорослому легко повернутися у власне дитинство, а діти впізнають себе й почуваються комфортно з героями.
ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО
Немає коментарів:
Дописати коментар